Над Європою витає еротика. Але Україна до неї не має відношення. До такого висновку спонукають оприлюднені нещодавно дані опитування 10 тис. подорожуючих європейських жінок із 50 країн.
Вони визначали національність найкращих коханців. Найпалкішими та найуважнішими виявилися італійці, найгіршими — німці. Українців у тому списку взагалі немає.
Так, ніби ми найцнотливіша нація у світі. Власне, в Україні навіть література належного напрямку називається "сороміцькою". Ніби щось таке, що треба приховувати, не показувати іншим. А наші історики літератури частенько розповідають про те, що основною її функцією була боротьба за свободу й формуванням національної свідомості. Найбільшим українським письменником-еротиком XIX ст. вважався такий собі Олекса Стороженко — написав оповідання, в якому козак стежить за побаченням чорта й відьми. Вона красива, оголена і спокуслива, а чорт такий гарячий, що прагне охолодитися в калюжі, і вода в ній закипає. А ще Стороженко змалював оголену жіночу литку. Ці розпусні моменти його творчості шокували українських критиків аж до кінця століття.
Їй це так сподобалося, що відірватися не могла
Справді, були публіцистичність і громадське звучання літератури. Та водночас інтелігенти-літератори жили своїм громадським життям, а народ — своїм. І серед іншого він складав оті самі сороміцькі, а точніше — еротичні вірші, пісні й казки. Образи в тих творах були веселі й кумедні, як у самому "Декамероні" Боккаччо. Там один спокусник каже нетямущій і незайманій черниці, що в нього між ногами чорт, а в неї — пекло. Він пропонує заганяти чорта до пекла. Їй це так сподобалося, що відірватися не могла. Так от: в українців у народній літературі чоловічий орган називається рибкою, а жіночий — сковорідкою. Відповідно, смажити рибку на сковорідці означає займатися самі знаєте чим. Чим гірше "Декамерона"? Причому порівняння "цього самого" у жінки зі сковорідкою — це зовсім не брутально. Бо на той час цей предмет кухонного побуту являв собою цінність значно більшу, ніж для нас сьогодні мікрохвильова піч. До сковорідки ставилися шанобливо.
Після народних творів замислишся: чи такі ми вже цнотливі? Тим більше, що з кінця 1980-х на нас бурхливими потоками ллються всякі різновиди сексуальної освіти. Отож досвіду нам не бракує. Так чого ж ті європейки нас не оцінили? Можна гордо припустити, що самі європейські жінки нас не надихають — бо наші набагато кращі. А може, європейські туристки до нас не їздять, бо відповідних умов немає.
2 
35413
Коментарі