Перший віце-прем"єр Микола Азаров стверджує, що дострокові парламентські вибори дуже зашкодять українській економіці та знищать усі позитивні напрацювання уряду протягом останніх восьми місяців. Схоже, Азаров дещо забуває.
У червні 2006-го "помаранчеві" вели тривалі й важкі переговори про створення коаліції. Але економіка, якою нібито ніхто не займався, замість того щоб зачахнути, розквітла. Реальний валовий внутрішній продукт зріс тоді порівняно з червнем 2005-го аж на 9,3%. Причому покращення динаміки відбулося попри зростання ціни на газ.
Тоді неочікуваному економічному диву відразу знайшли раціональне пояснення: уже кілька місяців ніхто не змінює правил гри для бізнесу. Отож прогнози щодо можливого занепаду через те, що народні депутати якийсь час не ухвалюватимуть нових законів, а вестимуть передвиборну боротьбу, є дуже перебільшеними.
Бо хоча світ визнав Україну демократичною державою з ринковою економікою, до справжньої демократії та класичного ринку нам ще йти десятиліття. І наближаємося ми до них не європейським і не азійським, а суто українським шляхом. Тому й загальні правила, за якими політична криза обов"язково провокує кризу економічну, в нас не спрацьовують. Ще одне свідчення тому — курс гривні, який цілковито проігнорував розпуск парламенту.
Висловлюють підозри, що бюджетні кошти розкрадають пропорційно до надходжень
Найцікавіше ж у твердженні пана Азарова лежить в іншій площині: чому колосальні надходження до бюджету — а за словами першого віце-прем"єра вони зросли на 36% порівняно з аналогічним періодом 2006 року — ніяк не хочуть конвертуватися у зростання народного добробуту? За радянських часів було зрозуміло: усе "з"їдала" гонка озброєнь. Нині ж однозначного пояснення немає. Хтось вважає, що наш ВВП неправильний — як ті бджоли, про яких говорив Вінні-Пух і які давали такий само неправильний мед. Інші згадують, як 2004-го тодішній прем"єр Віктор Янукович теж доповідав про солідні надходження до бюджету — але потім з"ясувалося, що їхнім джерелом були податки, які "попросили" сплатити за кілька місяців наперед. Треті висловлюють підозри, що бюджетні кошти розкрадають пропорційно до надходжень до державної казни. Як би там було, а люди чомусь процвітання не помічають. Згадують лише про 20 грн надбавки до зарплати і триразове підвищення комунальних тарифів.
З іншого боку, чому за восьмимісячного процвітання казна виявилася порожньою настільки, що в ній не знайшлося грошей на дострокові вибори? Або чому на дострокові парламентські перегони коштів немає, а на дострокові парламентські й президентські знайдеться? Зрештою, чому, власне, в держбюджеті не передбачено коштів на можливі дострокові вибори? Адже в демократичних країнах вони бувають нерідко, і проблемою, у тому числі фінансовою, це зовсім не є.
6 
35413
Коментарі
1