Експерт Школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії Петро Бурковський, 27 років, про міф, що єднання президента з Партією регіонів поширюють його опоненти.

То парламентська коаліція ще існує чи вже ні?

— Юридично ще існує. Для припинення її потрібні заяви про вихід із неї однієї з двох коаліційних фракцій — БЮТу або НУ-НС. Крім того не було заяви спікера про розпуск більшості. Але фактично коаліція не працювала вже давно. Партнери не могли порозумітися через розбіжності кадрового характеру.

Варіантів подальшого розвитку подій може бути кілька. Перший — переформатування більшості. Другий — дострокові парламентські вибори, які можуть відбутися у листопаді-грудні. До того часу робота парламенту блокуватиметься.

Із Секретаріату президента Юлії Тимошенко чітко подають сигнал про необхідність іти на переговори. Бо і президент, і прем"єр незадоволені існуючим розподілом влади. Це провокує постійний конфлікт. Треба сісти за стіл переговорів і домовитися про принципи розподілу влади в країні.

Оточення Ющенка підштовхує його до відставки Тимошенко і створення широкої коаліції. Минулі київські вибори засвідчили ставлення суспільства до можливого союзу президента з прагматичним крилом Партії регіонів на чолі з Рінатом Ахметовим.

Таке об"єднання є реальним?

— Це не в інтересах президента. Якщо він об"єднається з Партією регіонів, то цим розв"яже руки своїм основним конкурентам на президентських виборах — Тимошенко та Януковичу. Тоді Вікторові Ющенку важко буде вийти у другий тур виборів президента. Треба буде або перемогти Януковича на сході та півдні країни, або Тимошенко — на заході та в центрі.

Але єднання Ющенка з "регіоналами" — такий собі міф, страшилка,яку використовують його політичні опоненти. Насправді ж президент не хоче ні з ким об"єднуватися. Бажає залишатися самостійним гравцем — над усіма. Уряд він бачить як власну команду, що повинна виконувати його директиви.

Для Ющенка розпад коаліції зараз і відставка уряду були б програшним ходом. А Тимошенко надто велику ціну заплатила за прем"єрську посаду, щоб піти з неї через примарні загрози. Коаліція ж створена для того, щоб ухвалювати закони. Якщо всередині її є суперечності, треба сідати за стіл переговорів. Переформатування коаліції неможливе. Якщо не можна домовитися, треба йти на позачергові парламентські вибори. Це — найбільш реальний варіант. Але це знову загальмує ухвалення важливих законів, боротьбу з інфляцією, ускладнить переговори із "Газпромом". І тут уже програють усі.

Наскільки серйозні заяви окремих представників БЮТу про можливі дострокові вибори глави держави?

— Імпічмент президенту неможливий. Для цього немає жодних правових підстав. Повинен бути факт скоєння злочину. Але навіть у цьому разі в Конституції не виписано процедуру розслідування, зняття з президента імунітету, процес судового розгляду справи у Верховному та Конституційному судах. Крім того, для оголошення президентові імпічменту Верховна Рада не зможе набрати достатньої кількості голосів. Інша річ — суспільство низькою підтримкою дій президента може оголосити йому такий собі моральний імпічмент, який позначиться на виборах.

Чи існує в Україні загроза авторитаризму?

— Авторитаризм передбачає наявність єдиного центру влади та придушення інших. А в слабкій українській політичній системі центрів багато — всередині президентського, прем"єрського таборів, в опозиції. Тому цю систему назвати авторитарною не можна.

Імпічмент президенту неможливий

Хоча українцям у нинішніх умовах соціальної напруженості імпонують авторитарні лідери та подобається жорстке, вольове прийняття рішень. Тимошенко часто називають авторитарною, але для частини людей це означає рішучість та викликає довіру. Так само як і авторитаризм Януковича подобається виборцям на сході чи півдні. Наші люди лише починають усвідомлювати, що авторитарний не означає законний та ефективний. А хоче суспільство саме законності та порядку. Політики ж лише прикриваються цими гаслами, щоб захопити владу. Люди думають, що авторитарний лідер обмежить олігархів, тоді як зазвичай він — лише лялька в їхніх руках.

Хто з трьох нинішніх лідерів є найкращим керівником для України?

— Більшість рішень усіх цих політиків мають серйозні вади. Ніхто з них не міг нормально організувати роботу державного апарату. Та як керманичі вони всі погані. Єдине, що в них добре виходить — це стримувати одне одного від узурпації влади.

Плюс для Ющенка — підняття статусу питання про Голодомор та увага до історичної пам"яті. Це матиме довгострокові позитивні наслідки. Плюс для Тимошенко — те, що вона зініціювала процеси боротьби з корупцією, переговори з "Газпромом". Щоправда, не довела їх до кінця. У Януковича важко знайти якісь проривні рішення.

Загалом же для подальшого розвитку України кардинально змінювати форму правління в бік президентської чи парламентської непотрібно. Слід вдосконалити нинішню. Коаліція має бути колективним органом ухвалення рішень у парламенті. Місцеві державні адміністрації потрібно повністю підпорядкувати уряду. Суддів мають обирати безстроково на основі незалежних іспитів.

Суддівство й прокуратуру треба об"єднати в єдину систему, як це було зроблено в Італії — для більшої незалежності та кращої боротьби з корупцією. Доцільно створити двопалатний парламент, реформувати виборчу систему. Нинішня пропорційна, із закритими списками, ніде в Європі не існує. Потрібні відкриті регіональні списки, як у Німеччині. Та й вибори — парламентські та місцеві — варто проводити в два тури. У більшості країн Європи це робиться для більшої стабільності влади та кращого представництва інтересів виборців.

×