Президент Асоціації українських банків 55-річний Олександр Сугоняко вважає курс 4 грн 85 коп. за долар неринковим.

Наскільки доцільним було встановлення нового курсу гривні?

— Торік був великий приплив іноземної валюти. Нацбанк викупив понад 10 мільярдів доларів. Замість валюти, що прийшла з-за кордону і за якою не стояли вироблені в Україні товари, НБУ випустив гривневу масу. У другій половині 2007-го в нас встановився майже прямий зв"язок між грошовою масою та інфляцією. За цих умов продовжувати викуповувати долари і в нинішньому році було неправильно. Якби Нацбанк так діяв, дорожнеча зростала б ще швидше.

Чому курс становить саме 4,85 грн за долар?

— Нацбанк вважає, що такий є найоптимальнішим у нинішній ситуації. Не можна сказати, що він ринковий. Бо повноцінного валютного ринку в нас не існує.

Як оцінюєте заяву голови НБУ Володимира Стельмаха про те, що курс гривні може коливатися?

— Подібна заява пролунала і від уряду. У ній ідеться, що на кінець року курс буде 5,05, а то й більше гривень за долар. Такі заяви засвідчують неспроможність влади виконувати своє головне завдання: забезпечити стабільність і визначеність щодо інфляції й курсу гривні. Кожен господарник має знати, якими вони будуть протягом року. Інакше підприємці в ціну товару закладають інфляційні й курсові ризики, і тим самим ще більше розкручують інфляцію.

Нацбанк іде у фарватері економічної політики держави. Якщо вона безглузда, банк у межах своєї компетенції нічого не зможе кардинально вирішити. Безумовно, така заява Володимира Стельмаха повинна насторожити владу. Мали б спитати голову НБУ — що слід зробити, щоб дати нормальні орієнтири для бізнесу.

Чи вплинуло зміцнення гривні на інфляцію?

— З точки зору протидії подорожчанню дії НБУ були позитивними. Інфляційне навантаження було зменшено, і це добре для найбідніших та економіки в цілому. Ревальвація посприяла збільшенню імпорту в Україну, і це теж зменшило інфляцію. Але то на коротку перспективу. У майбутньому це може мати зворотний ефект, бо і національний виробник, і експортер постраждали від напливу чужих товарів.

А для звичайних українців, які не мають доларів, а лише зарплату в гривнях?

— Для них важливий зовсім інший курс: не гривні до долара, а гривні до сала, м"яса, хліба, інших товарів. Якщо ціни не ростуть, то все добре. Але нині "курс" гривні до сала падає.

На початку року Юлія Тимошенко обіцяла інфляцію на рівні 10%, але цю межу вже перетнули. Що є головними чинниками такого стрімкого подорожчання?

— Насамперед внутрішні. Безмірно активна популістська соціальна політика. Починаючи від шести мільярдів на знецінені заощадження в "Ощадбанку" і закінчуючи збільшенням за  п"ять місяців майже в півтора разу доходів широких верств населення. Ці гроші пішли до  людей, для яких доступ до продуктів харчування був обмежений. Вони їх одразу витратили й таким чином підняли попит і ціни. І зростання їхніх доходів теж з"їла інфляція. Економіку не обдуриш.

Можновладці повинні змагатися один з одним у збільшенні обсягів виробництва товарів і покращенні господарювання. А соціальні програми мають бути наслідком розвитку економіки. Спочатку треба збільшити виробництво, а потім з"явиться можливість підвищити пенсії, зарплати й інші соціальні виплати. Інакше — інфляція.

Звісно, набагато простіше заявити про збільшення пенсій на 10 відсотків, провести це через бюджет і роздати гроші. Складніше на ті ж 10 відсотків збільшити виробництво. Для цього слід ухвалити чимало потрібних законів, розібратися з власністю та з податками. Вони не хочуть цим займатися і дурять людей і себе.

Зовнішні чинники теж впливають на інфляцію — ціни на нафту й газ.

Наскільки ефективні дії уряду проти подорожчання?

— Вони непродумані й рефлекторні. Взяти спробу притримати гроші на рахунках казначейства, не пустити в економіку, створюючи проблему з ліквідністю. Урядовці думають, що таким чином борються з інфляцією. А наслідки зворотні.

"Курс" гривні до сала падає

З одного боку вони роздають гроші населенню на споживання, збільшують грошову пропозицію, з іншого — ті кошти, які могли б піти в економіку, не дають. Це дві руки, які душать економіку і сприяють розкрутці інфляції. У банків нестача ресурсів, вони зменшують обсяги кредитування, збільшують процентні ставки. Відтак знижуються обсяги виробництва, меншає товарна пропозиція і зростають ціни.

Чи можна сподіватися на зменшення темпів інфляції у другому півріччі?

— Інфляція дуже непокоїть суспільство, тому влада змушена буде з цим боротися. Гадаю,  наступні п"ять місяців вона буде меншою. Але уряд має оптимізувати соціальні програми. І зайнятися економікою, господарюванням, збільшенням національної товарної пропозиції.

Наскільки на рівень інфляції впливає кредитування населення?

— Вплив опосередкований. Проблема в іншому. Вітчизняна економіка виробляє недостатньо продукції — більше завозять імпортних товарів. Тому ми на кредити іноземних банків купуємо іноземну продукцію. Фактично підтримуємо економіку інших країн й паралельно знищуємо свою. Бо ніхто не думає, як виробити свої телевізори — не гірші, наприклад, за "Самсунґ". Замість того, щоб побудувати автомобільний завод, торік завезли 560 тисяч автомашин на 11 мільярдів доларів. На цю суму проінвестували Японію, Німеччину, Італію, Францію... Третина усіх кредитів іде не на українську економіку.

Який сукупний обсяг виданих банками кредитів?

— Кредитна заборгованість населення перед банками приблизно 185 мільярдів гривень. А торік різниця між доходами і витратами українців сягала майже 50 мільярдів. Ще стільки ж наші громадяни, мабуть, мають у "тіні". Усього приблизно 100 мільярдів. Це та сума, на яку можна давати кредити. Тобто цю межу ми вже перетнули.

Та не тільки населення, а й держава живе в кредит. Сукупний зовнішній борг становив 85,5 мільярда доларів на кінець 2007 року. Це приблизно 60% ВВП. Для країни з такою економікою максимальна межа — 35 відсотків. Інакше Україна стає нестійкою до внутрішніх і зовнішніх фінансових потрясінь.

Споживання в борг — це гарне життя, не підкріплене кількістю і якістю праці. Це ненадовго, й рано чи пізно закінчиться кризою.

Нині у банків існує дефіцит гривні. Чи може це призвести до зростання процентних ставок за депозитами?

— Вони вже зросли від 14–15 відсотків в 2007 році до 17–20 відсотків. Банки переорієнтовуються із залучення закордонних грошових ресурсів на внутрішні. Але й кредитні ставки також зростатимуть. Бо гривня стає дорожчою і росте інфляція.

Чи стає ризикованіше класти на депозит у валюті через можливі подальші коливання курсу?

— Ніхто не знає, що буде з курсом долара за півроку. Але долар — не найоптимальніша валюта для заощаджень. В останні 5 років гривня трималася краще. Так що від долара треба відходити, а від влади вимагати стабільності гривні. Бо світова фінансова криза не закінчилася. Вона вийшла з гострої фази, але постійно триватиме.

×