В Україні поступово дорожчає цукор. Одна з причин — через погодні умови минулий рік для солодкої галузі видався "несолодким". Спека висушила корінці, а на частині ланів "попрацювали" зливи.
Та й площі під буряками торік скоротилися. Посіяли їх на 635 тис. га, до збирання лишилося заледве 584 тис. — майже на 200 тис. га менше, ніж 2006-го.
Відповідно майже на 30% менше й зібрали. Отож і кількість звареного цукру впала до 1,84 млн т — це на чверть менше, ніж 2006 року. Навіть для внутрішнього споживання не вистачає — зазвичай щороку країна з"їдає близько 2 млн т. Втім, дефіциту не буде — на складах ще з 2005 року накопичилися запаси.
Але ситуація традиційно складна. Колись на зорі незалежності цукрова галузь вважалася взірцевою. Заводи за добу переробляли до 500 тис. т буряків, варили 55–60 тис. т цукру. Щороку близько 3 млн постачали до Росії. Саме цукром Україна майже повністю розраховувалася за газ та нафту. Нині ситуація змінилася — ми втратили зовнішній ринок, третину переробних підприємств порізали на брухт. Із колишніх 192 заводів торік у сезон переробки запрацювали 110. Скоротилися площі під буряками. У результаті — сотні тисяч людей залишилися без роботи, а заводські селища занепадають.
Із колишніх 192 заводів торік у сезон переробки запрацювали 110
У Кабміні вважають, що державна підтримка господарникам допомагає мало. Схоже, там спокійно ставляться до подальшого скорочення площ посівів — прогнозується, що нинішнього року вони зменшаться до 450 тис. га. В уряді запевняють: що рентабельності сільгосппідприємств варто домагатися за рахунок упровадження інтенсивних технологій і збільшення врожайності. А посівні площі під солодкою культурою в регіонах, для яких вона є нехарактерною, — в Запорізькій, Херсонській і Миколаївській областях — треба взагалі ліквідувати. Урожайність цукрового буряку, аргументують в уряді, на багатьох полях там не перевищує 100 ц із га. Тоді як у оптимальній зоні посіву збирають по 500.
Урядові рецепти реанімування галузі кардинально відрізняються від тих, що виписані в спеціалізованих на цукроварінні окремих вертикальноінтегрованих компаніях. Це такі, що зосередили в своїх руках посів та переробку буряків, а також уже зараз контролюють реалізацію більшої частини цукру і відповідно диктують ціну чи використання його в подальшому виробництві. Складається враження, що деякі з них лише і працюють на те, щоб вибити під себе дотації. На цей рік "науково обґрунтована цифра" уже прозвучала: по 600 грн на га посівів цукрових буряків. Мінімум буде посіяно 400 тис. га, отож "доброчинна" допомога від держави може сягнути близько 240 млн бюджетних коштів. При цьому нав"язується думка, що недоцільно сіяти буряки невеликим господарствам, а переробляти — на невеликих заводах. Мовляв, конкурентоспроможними можуть бути хіба що оті вертикально-інтегровані комплекси. Усе йде до того, що ще "живі" цукроварні належатимуть п"яти-семи великим компаніям. Вони концентруватимуть запаси цукру для всієї держави, відповідно триматимуть ціну. А поки що не проти примножити свої "солодкі" прибутки за рахунок сотні-другої бюджетних мільйонів. А щоб відсікти "дрібноту", пропонується запровадити ліцензування посівів цукрових буряків.
Можна погодитися, що солодка галузь переживає не кращі часи. Але й не настільки погані, щоб ми, платники податків, зі своїх кишень давали гроші на реанімацію приватизованих господарств і підприємств. Можна лише уявити, скільки новітніх мільйонерів отримають шанс примножити статки на цих дотаціях. Причому деякі з них спочатку банкрутували цукроварні й вирізали їх на брухт, а нині хочуть отримати на реабілітацію галузі державні гроші.
2 
35413
Коментарі