Днями ОБСЄ оприлюднила дані, згідно з якими в Україні залишилося лише 6% екологічно чистої території. Чому населення України так бездумно ставиться до землі, на якій живе?
Андрій ШКІЛЬ, 43 роки, політик:
— Думаю, не всі українці так уже й погано ставляться до власної землі та її природи. Насамперед нехтують цим питанням ті, хто не вважає Україну справді рідною землею. Мислять приблизно так: якщо тут вже буде неможливо жити через повну забрудненість, то завжди можна переїхати кудись далі. Тож, екологічна ситуація в Україні їх абсолютно не хвилює. Звісно, це аж ніяк не означає, що патріоти не смітять. Але тим, хто любить цю країну, хоча б трошки шкода її землю. Хоча всім нам не вистачає, зрештою, поваги до самих себе. Невже так важко зібрати за собою сміття після пікніку на річці?
Наталія ОРЦЕХІВСЬКА, 36 років, соціопсихолог:
— Вважаю, що українці просто не навчилися цінувати землю, де вони живуть. Ми досі відчуваємо себе гвинтиком великої імперії, де власна країна нам не належить. А її долю вирішують будь-де і будь-хто — тільки не ми. Тож кожен вважає, що прибирати треба лише у себе в садибі. Усе, що за парканом — це вже не моє. До речі, тут велику роль зіграв і радянський штамп: "Все вокруг народное, все вокруг мое". Як наші люди сприйняли цю формулу? Та дуже просто: якщо все навколо народне, значить, воно нічиє. Тобто й дбати про нього не треба — все одно воно не твоє.
Євген СВЕРСТЮК, 78 років, літературознавець:
— Фундамент нинішніх екологічних проблем було закладено 1917 року. Адже революція повністю зруйнувала всі "старі" порядки та закони. І цим дала можливість "розперезатися" людям, які звели в ранг суспільного закону байдужість та безкультур"я. До екології в тому числі.
Сергій КРИМСЬКИЙ, 76 років,
філософ:
— На території України історично було дуже багато землі. Тому в багатьох жителів поступово виробилося певне недбайливе до неї ставлення. А сьогодні українці настільки пригнічені власним соціальним становищем та банальною боротьбою за існування, що проблема екології — для них ніщо порівняно з іншими. У них просто на це немає часу.
Андрій КУРКОВ, 45 років,
письменник:
— Усе — в питанні загальної культури населення. Ми з дружиною часто відпочиваємо біля озера, де всі постійно лишають купу сміття. Одного разу ми привезли мішки та на очах у людей почали це сміття збирати. Та це на відпочиваючих ніяк не вплинуло. Вони продовжували смітити. Така поведінка — не просто неповага до сусідів та до держави загалом, але й проблема ідеології виховання. Колись були жовтенята та піонери, які збирали сміття та макулатуру. Це давало позитивні результати. Зараз же дітей виховують без всякої ідеї.
2 
35413
Коментарі