Нині українські ЗМІ сповнені тем про кризу. Усі газети, журнали, телевізійні новини, а разом із ними й інтернет-сайти рясніють повідомленнями про рецесію, інфляцію, що збільшується, і проблеми у вітчизняному фінансовому секторі. Численні аналітики роблять прогнози на подальший розвиток ситуації, пророкуючи в найближчому майбутньому важкі часи як для країни, так і для середньостатистичного українця.
Безумовно, кризові явища в українській економіці болючі й просто так не минуть. Але питання навіть не в тому, як мінімально зменшити втрати, які матимуть і флагмани українського бізнесу, і пересічні українські громадяни. Головна проблема в тому, куди ми рухаємося, яку соціально-економічну модель представлятиме Україна в післякризовому світі.
На жаль, справжня виконавча влада останнім часом показала себе винятково непродуктивною. Ні, звісно, в плані популістського піару, пошуку винних і перекладання проблем із хворої голови на здорову вона (влада) рівних не мала. Але негативне сальдо в зовнішньоекономічній діяльності, а також спад у виробництві і, як наслідок, збільшення кількості безробітних, що триває, показує, що уряд, а особливо економічний блок центральної влади, системно провалюється. Пропозиції, які ми чуємо від міністра фінансів, вражають дивовижним нерозумінням реальних економічних процесів. Чого варта його пропозиція про те, що українські банки мають погашати валютні кредити за курсом 5,05 грн до долара й цим розділити всі знегоди з позичальниками. Легко бути добрим дядьком за чужий рахунок, особливо коли ти за свої управлінські рішення, по суті, ніяк не відповідаєш. Адже проблема навіть не в тому, за яким курсом українцям сплачувати за кредити. Банки готові йти назустріч клієнтам, розуміючи їхні проблеми в нинішній ситуації. Біда в тому, що ці ж управлінці влітку цього року запевняли всіх нас, що справедлива вартість долара має бути на рівні 3,5 грн і не більше. Але виявилося, що їхні пояснення літнього курсу гривні до долара — порожня декларація, якщо не цілеспрямований обман. І попри обґрунтовану критику про недопущення ревальвації гривні керівні мужі фактично "через коліно переламали ринок", коли безпричинно знизили курс долара щодо гривні. У результаті створили умови для прискореного зростання негативного сальдо зовнішньоекономічного балансу. Отже, очікувати ефективних дій від людей, які довели до такого стану українську економіку, означає не поважати себе. А нам справді зараз потрібні як повітря рішення, що можуть за рік-два дати відчутні результати як на макро-, так і на мікрорівні. І добитися цього можна лише в разі зрозумілої мети, що показує всім, чого ми повинні досягти. Тільки тоді можна говорити про ефективні заходи подолання кризових явищ.
Упевнений, що модель соціально-економічного розвитку країни має бути побудована на базі прагматичного використання географічних, демографічних і економічних ресурсів країни. Тут не повинно бути миттєвих рішень, спрямованих на те, щоб сподобатися якимсь міжнародним інституціям або провідним гравцям на політичній карті світу. Жорсткий раціоналізм, заснований на економічно вивіреній користі, має очолювати нову архітектуру української держави. Ми повинні проголосити курс не на Схід чи на Захід, а всередину України. Центром, ядром майбутньої економічної системи повинен стати наш внутрішній ринок. І тут підійдуть усі заходи, зокрема і протекціоністського характеру. Бути шляхетним за рахунок співвітчизників — безглуздо й безвідповідально.
Улітку цього року запевняли всіх нас, що справедлива вартість долара має бути на рівні 3,5 гривні
Передусім слід докласти зусиль, щоб стало вигідно виготовляти продукцію в Україні, а не завозити. Звісно, підвищення митних зборів помітно відіб"ється на вартості імпортного товару, але така дія не може не позначитися на зростанні ВВП. Мало того, за певних умов, це може зацікавити серйозних інвесторів. Потенціал 46-мільйонного населення не може бути непривабливим для довгострокових капіталовкладень. Але треба пам"ятати, що природа капіталу вимагає чітких і зрозумілих правил для інвестування. Тому ухвалення закону про захист інвестицій, який однозначно трактували б, — нагальна вимога часу. Це дозволить залучити до України справжні інвестиції, а не спекулятивний капітал, який у літній період поточного року під впливом економічної політики уряду масово вливався в український фінансовий ринок, а тепер створює проблеми для національної економіки.
Той економічний підйом, який країна демонструвала на початку — в середині 2000-х років, багато в чому базувався на світовій кон"юнктурі в металургійній і хімічній галузях. Безглуздо розраховувати, що в найближчий період світовий ринок знову стане таким сприятливим для вітчизняних металургів і хіміків.
Але в нас є сфери, в яких можна зробити потужний прорив. Це, передусім, агропромисловий сектор, енергетика, машинобудування, транспорт і випуск товарів широкого вжитку. При цьому залишається майже невикористаним значний науково-дослідний потенціал української науки, який дістався нам у спадок після розпаду СРСР.
Українські продукти мали й матимуть попит у нашого населення. Ми всі пам"ятаємо, як наприкінці 1990-х вітчизняні виробники продуктів харчування змогли довести, що їхня продукція аніскільки не гірша, а за багатьма показниками значно краща за імпортні аналоги. Вірю, що повторити такий досвід під силу й нашим підприємцям, зайнятим у сфері виробництва товарів широкого вжитку. Гадаю, український бізнес може в короткий термін наповнити полиці наших магазинів якісним і доступним посудом, пральним порошком, шампунями, серветками тощо. У цьому контексті органічними є і питання, пов"язані з енергоощадними технологіями й розширенням українських транспортних коридорів, що об"єднують Центральну й Західну Європу з Росією та країнами Середньої Азії і Далекого Сходу. Вкладання грошей у ці напрямки забезпечить не тільки постійний прибуток інвесторам, але й створить мільйони добре оплачуваних робочих місць.
Ми повинні проголосити курс не на Схід чи на Захід, а всередину України
Ті, хто думає, що головне під час кризи тільки утриматися на плаву, не мають рації. Стратегія виживання зазвичай відкидає на багато років назад і призводить до того, що значна частина населення опиняється за межею бідності. Тільки політика, спрямована на нарощування своїх активів і зміцнення власних позицій, може забезпечити довготривалий успіх. Іншого шляху немає. Нинішній економічний стан — це не тільки проблеми у фінансовій, продовольчій, енергетичній та інших виробничих галузях, але й доба різкого переходу в новий якісний стан.
Багато експертів заявляють, що криза радикально реформує структуру світової економіки. У цій моделі роль розвинених країн знижуватиметься за рахунок зміцнення позицій інших держав, які нині належать до ринку, що розвивається. У вітчизняної економіки є унікальна можливість заявити про себе й посісти належне місце в новій економічній системі. Не можна оцінювати Україну як якийсь придаток розвинених країн. За своїми можливостями українська економіка не поступається провідним державам світу, і лише невправна економічна політика уряду не дозволяє реалізувати в повну силу потенціал нашої країни та її народу.
4 
35413
Коментарі
1