Когось завжди розчулює, як наші державні мужі вмить вирішують проблеми нужденних. Виявляється, добросерді й співчутливі люди керують Україною. Розплакатися можна.

— Допоможи всім! — коротко кидає помічникам мільярдер і нардеп Ринат Ахметов, до якого звернулися під Верховною Радою кілька жінок. Президент Віктор Ющенко відвідує багатодітну родину в Попільні Житомирської області: обдаровує холодильником, пральною машиною, комп"ютерами. Глава його Секретаріату Віктор Балога просто видає кругленьку суму готівкою бабусі, яка підстерегла його біля Києво-Печерської лаври й попросила допомогти зі спеціальним ортопедичним взуттям.

Українська царська милість часом безмежна чи близька до того. Де там черствішим західним лідерам. Важко уявити, як президент США Джордж Буш приїздить до якоїсь родини з околиць Х"юстона з телевізором чи холодильником. А власник "Майкрософту" Білл Ґейтс розбирається біля Конгресу з чиїмось паперами. Утім, уявити мільярдера Ґейтса конгресменом ще важче.

Уявити мільярдера Ґейтса конгресменом ще важче

...Це було нещодавно в американському місті Сан-Франциско. Я щедро поливаю грудку рису апетитною підливою з курячого м"яса та шматків сосисок. Далі піднос іде колом. На нього кладуть варену брюссельську капусту та салат зі звичайної свіжої, порцію макаронів по-флотськи, шматок пирога або торта й хліб. На столах стоїть кава.

То обід для бездомних та бідних у благодійній організації "Ґлайд". Їх починають запускати о 15.30. Білі, темношкірі, азіати — це місто надзвичайно багатонаціональне. Утім, темношкірих тут більше. Це переважно чоловіки. Хтось ще має досить пристойний вигляд, у когось вже первісні ознаки божевілля. За півтори години "Ґлайд" роздає до півтори тисячі обідів. Є ще сніданки й вечері. Поїсти тут може будь-хто, за бажання навіть двічі — треба лише стати в чергу.

— Зачерпуйте з дна, — підказує темношкіра кухарка. — Бо зверху менше м"яса.

Річний бюджет "Глайду" становить $12 млн. Із них 30% дає держава, решту — бізнес та громадяни. Прислужують нужденним добровольці, які не отримують за це ані цента. Цілком респектабельні люди витирають столи після тих, хто перебуває на дні.

Це спільне милосердя держави, бізнесу та суспільства. В Україні такого немає.

Натомість практикується царська милість, яка є не меншим пережитком минулого, аніж пам"ятники Ленінові, абсурдні нагородження державними відзнаками й автомобілі зі спецномерами. Обдаровують людей випадковими щедротами чиновники, політики, бізнесмени в політиці — усі ті, хто не спромоглися досі створити в країні належного соціального ладу. Коли б бабуся мала достатньо пенсії на придбання ортопедичних черевиків, суди були вільними від корупції, а їхні рішення не залежали б від статку учасників процесу, багатодітні сім"ї отримували б гідну допомогу й могли б самі придбати холодильника. І нікому на думку не спадало б ловити вельможних благодійників на вулицях.

×