Минулого тижня склав свої прем"єрські обов"язки Тоні Блер. Постать непересічна. Очевидно, він був найуспішнішим лідером лейбористів за повоєнний період. Британія часів Блера стала напрочуд стабільною. Хоча траплялося все — реформи державного устрою, критика з боку власних міністрів, падіння популярності.
Сам Тоні Блер — фігура дещо нестандартна. Спочатку його не сприймали всерйоз через молодий вік. Потім він здивував світ безумовною підтримкою політики Буша. Але водночас примудрився не втратити позицій у Європі. Сам добровільно оголосив про відставку, коли його популярність впала нижче ніж 50%, і сам підібрав наступника. А ще — відмовився стати членом парламенту, як це заведено за британською традицією.
Його уряд не просто правив десять років без перерви. Із 1997-го Об"єднане Королівство стало набагато комфортнішим для життя, ніж будь-коли до того. Підвищився життєвий рівень усіх верств населення. Динамічний розвиток економіки країни дозволив багатьом британцям забути, що ще недавно вони жили у кризових районах. Востаннє Британія могла похвалитися економічними успіхами в часи вже легендарної Марґарет Тетчер.
Також Британія несподівано стала більш європейською, а не просто ізольованим від Європи "островом". За останнє десятиріччя сталися значні зміни у свідомості британців. Підтверджень тому — сотні. Від переходу "Брітіш еірвейс" на використання "аеробусів" замість "боїнґів", тісної співпраці традиційно сильних і традиційно відсторонених британських банків з Євробанком і європейськими партнерами, і до "імпорту" материкових кухарів, футболістів, студентів, книжок, звичок. Реформувалася держава, поступово зменшуючи роль центру і запровадивши зібрання — ще не парламенти, але вже не клуби — у Шотландії та Уельсі.
Спочатку його не сприймали всерйоз через молодий вік
Якимось дивом почало налагоджуватися життя в Ольстері. Можливо, тому що міцно стало на ноги покоління, для якого головне — не протистояння й боротьба, не відстоювання давно забутих ідеалів, а можливість просто жити й при цьому заробляти.
Чи була в цьому заслуга Тоні Блера? Мабуть, опосередковано була. Десять років тому фотогенічний та енергійний виходець з Единбурга, наймолодший прем"єр-міністр за всю історію королівства Блер проголосив "третій шлях" і епоху нових лейбористів.
Словосполучення "третій шлях" було благополучно забуте. А саме воно, можливо, і стало ключем до успіху. Суті пропозицій Блера вже, мабуть, не згадає й він сам. Можливо, цей шлях полягав, передусім, у ненав"язливості, але одночасній невідворотності змін. А "нові лейбористи", яких очолював Блер, вже не мали нічого спільного із соціалістичними ідеалами захисту робітничого руху, як колись на своєму початку Лейбористська партія. Вони просто без особливого розголосу зробили все, що змогли, щоб робітники почували себе людьми, як і решта верств — студенти, буржуа, банкіри, митці.
8 
35413
Коментарі