Новообраний президент Віктор Янукович ніколи не вирізнявся політичною зваженістю й кмітливістю — як, власне, й українська "еліта" загалом. Однак дурнішого кроку, ніж публічно прийняти благословення на президентство України від патріарха Російської православної церкви, годі було й вигадати. Дурнішого й цинічнішого щодо переважної більшості своїх співвітчизників і країни, керівництво якою прийняв.
Факт того, що початок роботи нового президента України публічно освячує глава іноземної церкви, є величезним викликом здоровому глузду. Однак питання ще ж у тому, що це за церква.
За час після розпаду Радянського Союзу чимало таємного стало явним. Нові історичні факти, заборонені раніше, альтернативні імперсько-радянській історіографії, книги дозволили українцям по-іншому подивитися і на роль московської церкви. Мільйони переконалися, що вона віками була і є тепер релігійно-політичним інструментом Кремля, його вірним помічником у досягненні великоросійських цілей. Її бачення України й українців строго відповідає створеній ще за часів Катерини II псевдоісторичній лінії про "єдинородність і нерозлучність" українців і росіян, звісно ж на чолі з останніми. Такого поняття, як окрема українська нація, для РПЦ не існує.
— Ядром русского мира сегодня являются Россия, Украина, Белоруссия, и святой преподобный Лаврентий Черниговский выразил эту идею известной фразой: "Россия, Украина, Беларусь — это и есть святая Русь". Именно это понимание русского мира заложено в современном самоназвании нашей церкви. Церковь называется русской не по этническому признаку. Это наименование указывает на то, что Русская православная церковь исполняет пастырскую миссию среди народов, принимающих русскую духовную и культурную традицию как основу своей национальной идентичности, — заявляв патріарх Кирило в листопаді минулого року на асамблеї фонду "Русский мир".
Є віра, і є політика, і вони мають бути чітко розділені
Та все це не турбує новообраного українського президента. Як і те, що Україна — багатоконфесійна держава. Що віряни РПЦ за чисельністю своєю аж ніяк не становлять у ній більшість. За даними різних соціологічних опитувань, приблизно 19% громадян України є вірянами Української православної церкви Київського патріархату, 9% — УПЦ Московського патріархату, 16% православних не мають чіткої визначеності щодо своєї належності до якоїсь конфесії. Є ще Українська автокефальна православна церква, католики й греко-католики, протестанти, мусульмани, іудеї, атеїсти. І при цьому всьому людина, яка ніби ж прагне стати президентом усіх українців, демонстративно приймає благословення від глави однієї, до того ж такої одіозної, церкви.
Минулого четверга все виглядало так, що Янукович спочатку присягнув на вірність Російській православній церкві, а вже потім у Верховній Раді — українському народові. Хотів він цього чи ні, а сигнал про пріоритети поданий чіткий. Показово, що вже наступного дня після інавгурації Януковича, УПЦ МП виступила із заявою: вона очікує від нового президента запровадження в навчальних закладах — від дитячих садків до університетів — вивчення православної культури та закону Божого, а в армії — появи військових священиків. Не зрозуміло, чому в багатоконфесійній державі діти мають учити саме православну культуру і що мається під цим на увазі. Проте немає сумнівів, що вчителем і наставником РПЦ бачить себе. Бажання Російської православної церкви влізти ще й до системи освіти та армії цілком узгоджується з генеральною її лінією — бути інструментом якомога більшої російської присутності та впливу.
Звичайно, ніхто не має права дорікнути будь-кому в належності до тієї чи іншої релігійної конфесії, у тому числі й до Російської православної церкви. Це справа кожної людини, зокрема й громадянина Януковича. Проте є віра, і є політика, і вони мають бути чітко розділені, особливо в таких от чутливих ситуаціях. Якби Янукович мав хоча би мінімальне розуміння цього, то не погодився б на те публічне освячення себе в Києво-Печерський лаврі. Отримав би благословення від російського патріарха приватно, а не вислужувався би перед Кремлем і не посилював би в Україні міжконфесійну недовіру й неприязнь.
4 
35413
Коментарі
7