Росія та українські проросійські сили з усіх сил борються з НАТО. При цьому на особистому рівні антинатовські політики і в Москві, і в Києві чудово розуміють: насправді справу краще мати із західним бізнесом, власні гроші зберігати — на Заході, дітей на навчання краще відправляти до "натовських" країн і самим, у разі чого, захисту ліпше просити там, а не у "братської" Росії.

Можна зрозуміти стару радянську еліту. Вона за часів СРСР називала НАТО "агресивним блоком" і виявляла послідовність у власних діях, жодним чином не пов"язуючи особисте життя з "ворожим" Заходом. Але чому нинішні борці з НАТО демонструють подвійні стандарти? Для себе одне, для країни та її громадян — інше.

Ті ж росіяни добре розуміють, що НАТО — не лише військовий блок. Це насамперед стандарти економіки, правової та особистої, навіть соціальної безпеки. Саме тому заможні та впливові росіяни, та й наші проросійськи налаштовані українці, прагнуть налагодити партнерські стосунки у країнах НАТО. Але як тільки вони починають висловлювати не особисту, а офіційну політичну позицію — НАТО перетворюється на "демона" часів холодної війни.

Для себе одне, для країни та її громадян — інше

Подвійна мораль Москви щодо євроатлантичної інтеграції України має в ній такий само подвійний ефект. Намагаючись стримати нас від вступу до Альянсу, Росія вдається до нових погроз на адресу України, тим самим сильніше підштовхуючи Київ в обійми НАТО. Наміри вжити "адекватних заходів", погрози переглянути базовий політичний договір та прозорі натяки на можливі претензії на Крим підсилюють євроатлантичні зусилля України. Адже українці — особливо молодше, позбавлене радянської ностальгії покоління — можуть зрештою зрозуміти: безпека — це там, де допомагають, а не там, де погрожують. Ще кілька хвиль обіцянок нових "адекватних заходів", й Україні не потрібно буде проводити власну інформаційну роз"яснювальну кампанію на користь вступу країни у євроатлантичний блок! Сама того не розуміючи, Росія вже її розпочала.

Антинатовська риторика заганяє "регіоналів" у статус маргінальної маловпливової партії. Як показує досвід політичних проектів, які будували свої ідеології винятково на антинатовській риториці, — Слон, Блок "Не так!", Блок Вітренко, "Руський блок" — швидко сходили на політичні манівці. Оскільки, по-перше, не могли запропонувати жодного конструктиву, а по-друге, мали виразну ідеологічну залежність від іншої держави. Отож демонструючи подвійну мораль, небожителі з Кремля перетворюють Януковича на нову Вітренко.

×