У селі Сотники Корсунь-Шевченківського району восьмеро із дев'яти вчителів та директор місцевої школи не вийшли на роботу після зимових канікул.

Директор та двоє викладачів терміново оформилися на пенсії за вислугою років. Шестеро перевелися на роботу до інших шкіл. У селі  залишилася одна вчителька молодших класів. Діти старших класів їздять навчатися у райцентр.

Від Корсунь-Шевченківського до Сотників 15 км. Дорога прогорнута. Стара одноповерхова будівля школи майже у центрі села. Вікна облуплені, на дверях — фарби на три пальці. Вранці 1 лютого зі школи виносять меблі, складають на вантажівку. Поруч стоїть колишній директор 53-річна Надія Верлюта:

— Аж плакать хочеться, з 1982 року тут робила. Один запис у трудовій книжці. Я як почула, шо з дня на день пенсійна реформа й продовжать вихід на пенсію, так сказала колегам: хто молодший, хай іде в інші школи, доки вакансії є. А я і ще двоє колег із села швидко оформилися на пенсію за вислугою.

Шестеро вчителів, які їздили до села із райцентру, повернулися в Корсунь-Шевченківський. Знайшли роботу в міських школах, бо там теж викладачі масово йдуть на пенсію.

— Усе-таки тисяча кожного місяця буде. Весною реформа точно буде. Школі в будь-якому випадку кінець, закриють. А я де роботу найду? Перший день, як на уроки не пішла, така туга охопила, наче все життя позаду й завтра вмирать, — продовжує Верлюта.

Із 1 вересня у сотницькій дев'ятирічці був 21 учень. В одному класі не більше як четверо дітей.

— Воно то дітям буде в райцентрі краще, — каже директор. Заводить у школу. Там дерев'яна підлога. У коридорі до сволоків прив'язаний канат. — Я так і людям пояснювала. Тут ні спортзалу немає, у коридорі по канату лазили. Просили, щоб не кричали діти, бо в класах дуже чуть. Зараз батьки вже й довольні.

У кабінеті Надії Верлюти стоїть єдиний на школу комп'ютер першого покоління.

— На новорічне свято всі діти були задіяні на сцені, і то не вистачало. Получається, зробили концерт для батьків. Скажу чесно, це не нормально, дітям треба великі класи, щоб вони могли гратися, змагатися, — розмірковує.

Після звільнення директора і  вчителів, школа стала початковою. П'ятеро учнів початкових класів навчаються в одному кабінеті з одним викладачем.

Щодня із райцентру в Сотники приїжджає шкільний автобус о 7.30, привозить дітей з уроків додому о 16.00.

— Із райвідділу освіти пропонували батькам возити дітей у школу сусіднього села Моринці, за 12 кілометрів. Батьки одностайно попросили перевести дітей до міської №2. Та школа розрахована на 1000 дітей, заповнена на третину. Батьки мотивували таке рішення тим, що дітям краще вчитися у сучасній, міській школі. Я з ними згодна, — додає директор.

Валентина Бзенко, мати семикласника Вадима, хвалиться, що син, як пішов у нову школу, почав краще вчитися:

— Кожен вечір сам сідає за уроки. Бачу, що йому соромно перед новими однокласниками, як чогось не вивчить. Там же в класах багато дітей, а тут по двоє-троє. Ходить на гуртки.

У Сотниках живуть 300 осіб. У 1980-х у місцевій школі навчалися 70 дітей. Торік мали піти 28. Семеро з них відправили до інтернатів як неблагополучних.

В обласному управлінні освіти кажуть, що у Корсунь-Шевченківському районі з початку навчального року достроково вийшли на пенсію 20 учителів, по області — 173. За теперішнім законом, педагог може йти на пенсію, маючи 25-річний педагогічний стаж. За чутками, після пенсійної реформи стаж збільшать до 30 років.

×