Голова Черкаської обласної ради у 1998–2001 та обладміністрації у 2001–2003 роках Володимир Лук"янець після керівних посад повернувся на виробництво. П"ятий рік працює генеральним директором держпідприємства "Златодар" у місті Золотоноші.
— Після звільнення мені пропонували стати заступником міністра по сільському господарству або поїхати послом у якусь державу, — розповідає 52-річний Володимир Лукич. — Ледве впросився, щоб призначили директором сільгосппідприємства. Кажу: головою колгоспу починав — ним і закінчу.
До свого кабінету на вул. Шевченка в Золотоноші заходить у теплій куртці кольору хакі. Її вдягає, коли їздить на виробництво. Для офіційних зустрічей в автомобілі зберігає чорний плащ. Каже, ностальгії за минулим не відчуває. Губернаторство згадує як кошмар.
— Тоді про розвиток не думали, треба було якось виживати: заборгованості із зарплат та пенсій, перебої з газом, електрикою. Я пережив техногенні катастрофи у Ватутіному й Умані, — згадує Лук"янець. — Робочий день починався о 7.15, закінчувався близько десятої вечора. Іноді лишався ночувати в кабінеті. У шафі завжди було два костюми, три-чотири сорочки. Коли не встигав додому заскочити, приймав душ, переодягався — і знову за роботу.
Запитую, із ким дружив.
— Справжні друзі — тільки ті, з якими ти познайомився на звичайній роботі. Коли ти начальник, є тільки підлеглі. Хоча з колишніми губернаторами залишилися хороші стосунки. Коли що треба, кожен допоможе. Із Леонідом Кучмою в нас ділові, але довірливі стосунки. Познайомився з ним, коли він тільки балотувався у президенти.
Лук"янець каже, що до звільнення був готовий. За деякий час до цього посварився з тодішнім головою адміністрації Президента Віктором Медведчуком. Єдине, про що хвилювався, — як сприймуть звістку мати й донька.
— Після зустрічі з Кучмою заходжу до свого кабінету, а там донька чекає. Говорю, що звільнили. Вона мене обняла. Каже: це на краще. Мені аж від душі відлягло. Забрав речі з сейфа і через годину залишив адміністрацію.
Володимир Лук"янець зазначає, що у владу повертатися не хоче.
— По-перше — стан здоров"я не дозволяє (два роки тому пережив клінічну смерть. — "ГПУ"), а по-друге — часи вже не ті. В душі я адміністратор. У владі повинна бути диктатура дисципліни і технології. А зараз демократія. По-третє — ні з ким працювати, я вже не зберу такої команди, яку мав тоді.
Запрошує з"їздити до підшефної "Златодару" школи N 2.
Кучма пропонував мені купити житло за державні кошти
— Цю школу хотіли закрити, але ми її підтримали. Тепер це єдина в місті школа передових інформаційних технологій. Нині, куди не піду, хтось та й підійде, щоб і над ним узяли шефство.
Багатим себе чоловік не вважає. Живе у трикімнатній квартирі. Купив її 1999 року за власні кошти.
— Кучма пропонував мені купити житло за державні кошти. Тоді ж не такі ціни були, як зараз. Та я відмовився.
Колишній губернатор має дачу в селі Мошни Черкаського району, користується робочим автомобілем. До Нового року планує купити собі "тойоту". Як державний службовець першого рангу Лук"янець має право відпочивати та лікуватися за державні кошти.
Дружина Галина працює старшою медсестрою у відділенні сурдології обласної лікарні, має автомобіль "шкоду". Донька Інна, 32 роки, одружена, працює завкафедрою психології Черкаського педуніверситету. Навчається в докторантурі. Її чоловік 33-річний Сергій Кукуленко — директор черкаської філії "Украгролізингу". Мають дворічного сина Владислава.
— Попросив зятя, щоб донька взяла подвійне прізвище — Кукуленко-Лук"янець. Вона в мене одна, не хочеться, щоб прізвище пропало. І в онука таке прізвище. Недавно його в садок віддали. У звичайний, недалеко від дому. Донька хотіла в елітний. Мовляв, що люди скажуть: онук Лук"янця і в звичайний садок ходить! А я їй кажу: раз його наб"ють, удруге, — так і пристосується до життя. Он я на пустирі виріс, без будь-яких елітних садків і все ж чогось добився в житті.
8 
35413
Коментарі