Володимир Недяк будує у Вереміївці козацький хутір із волами

 

Історико-етнографічний комплекс "Козацькі землі України" будують у селі Вереміївка Чорнобаївського району за 100 км від Черкас.

— Хочете зупинитися у хаті Тараса Бульби або чумака Федора Мигаля? Будь ласка. Запрягти волів у мажі, з"їздити до млина чи підкувати коня в кузні? Ласкаво просимо, — запрошує до музею просто неба його засновник і генеральний директор Володимир Недяк, 51 рік. Музей організовує за власний кошт. Він сам родом із Вереміївки, але вже 30 років живе та працює у Києві. Є власником видавництва "Емма" та кількох арт-галерей.

На території колишнього племзаводу за 500 м від села зводять садибу Тараса Бульби. Поблизу будинку лежить кількасот дубових колод, стоять трактори. На іншій стороні подвір"я — снопи очерету,  кам"яні жорна. За будинком вирили котлован. Поряд — конюшня, вівчарня та хлів для волів. Споруди плетені з лози, обмазані глиною й вкриті очеретом. Приміщення зводять за тогочасною технологією з використанням стародавніх інструментів.

— Як колись перетягували очеретяний дах ликом, то й ми перетягуємо. З"єднували дошки дерев"яними гвіздками, й ми вольєр робимо, — показує вольєр для сторожових псів Володимир Недяк. Він покритий очеретом.

Ескізи споруд малює сам. Для цього простудіював кількасот книжок про козаччину. Потім над малюнком працюють архітектори, за роботу беруться теслі, будівельники, ковалі. Фахівців із давніх ремесел директор музею шукає по всій Україні. Тут працюють люди з Полтавщини, Львова і Закарпаття.

— Великий клопіт підшукати майстрів, які володіли б старовинними ремеслами: працювали з деревом, лозою, очеретом, соломою. — говорить чоловік. — Коли знаходжу, одразу у Вереміївку переманюю. Купую їм будинки, щоб тут залишилися.

Приміщення племзаводу перебудують під полкову канцелярію. Раніше в такій заможні козаки приймали гостей. Недяк зробить у ній музей. У ньому виставить одяг, рушники, народні картини, розписні й різьблені скрині й мисники, зброю, коралі й дукачі, стародруки і мапи України.

— У мене дилери по всій Україні, — жартує.

Із сусіднього села Кліщинці Володимир Недяк перевіз вітряк. Його відновили за стародавньою конструкцією. Поряд насипали три кургани. На них стоятимуть вітряки: вереміївський восьмикрилий, лящівський чотирикрилий і тимченківський шестикрилий.

— Усі будуть діючими, — хвалиться директор музею — На кліщинському вже мололи борошно.

Садиба Тараса Бульби буде центральною на хуторі. Він складатиметься з 15 дворів. Серед них — поселення отамана з Вереміївки Федора Мигаля, хата козака Грицька Гончара та садиба батьків гайдамацького отамана — ватажка Коліївщини Семена Невінчаного. Будуть і оселі бондаря й гончаря, пасічника й рибалки, знахаря й коваля. У них житимуть люди.

— Це єдиний у країні музей, де будуть живі експонати, — продовжує Володимир Володимирович. — Планую поселити тут кілька сімей. Єдина вимога, щоб жили тогочасними звичаями і побутом. Я їм зарплату платитиму.

Нині в музеї живуть кілька кіз і цапів, собаки та кролі. Із Гуляйпільського району Запорізької області директор привіз двох волів — Майора і Полковника.

За кількасот метрів від хутора на Дніпрі чоловік будує Вереміївську січ. Там постануть козацькі курені, січові мури та вежі, храми Покрови Божої Матері й Миколая Чудотворця. Цього літа на січі буде літній табір для дітей, поки що у військових наметах. Тут  навчатимуть бойового гопака та українським народним ремеслам. На Сулі неподалік шляху Бориспіль–Кременчук Недяк хоче звести музей-ресторан "Чумацький постій".

— Проводитиму в музеї виставки, конференції, фестивалі етномузики, ярмарки. Гостей не бракуватиме, — каже директор.

×