41-річна Світлана Дворецька з Умані розлучилася з чоловіком-німцем. Її заміжжя із Деном Охцвайльдом тривало два роки.
— Перший раз вискочила заміж в 20, — роповідає про своє життя Світлана. — Кохала його до безтями. А він виліз на голову, ще й ноги звісив. Мабуть, через те, що був старший.
Про першого чоловіка Арсена Кравченка жінка згадувати не любить. Каже, що багато пив і гуляв. Нині він покійний. У 25 розлучилася. За два роки знову вийшла заміж за уманчанина Бориса Калитченка. Шлюб протримався три роки.
— Зрозуміла, що, напевне, свого щастя не здибаю, — махає рукою. — Чоловіки зараз, як не спиваються, то матюччя гнуть. Ще й хочуть, аби їх любили.
Дворецька від попередніх шлюбів дітей не мала. Подати свої фотографії в шлюбне агентство, котре знайомить із іноземцями, її вмовили подруги. Жінка взяла кілька фотографій, надіслала на сайт, заповнила анкету:
— Боже, що розпочалося. Мені тоді вже 35 років було. Не думала, що такий ажіотаж викличу. Відразу написав якийсь Бора з Італії — запрошував у гості. Потім вдівець Сергіо з Данії. Я навіть всіх тепер не пам"ятаю.
Світлана спілкувалася тільки з тими, хто знав англійську мову. Вона вивчала її за журналами "ЄШКО". Перший час, доки не мала свого комп"ютера, сиділа в інтернет-клубі.
За півроку спілкування та переписки зупинилася на набагато старшому чоловікові з німецького міста Франкфурт — Денові Охцвайльду.
— Денові тоді виповнилося 53. Мені подобалося, що він не запрошував до себе і не набивався в гості, як інші. Вів себе стримано і ввічливо. Запропонував приїхати в гості лише за 3 місяці віртуального спілкування.
При особистому знайомстві Ден розчарував.
— Знаєте, як буває — на фотографіях не дуже, зате тішиш, що в реалі він буде гарніший. А тут навпаки. Зате Ден був милим, охайним, люб"язним. Привіз мені в подарунок набір косметики, купив квіти. Але душа не лежала до нього. Подруги переконували, що стерпиться. Я й сама не помітила, як дала згоду на шлюб.
За три місяці Світлана та Ден побралися. Спочатку відгуляли весілля в Україні — щось на зразок вечірки в дорогому ресторані. Потім німець послався на справи і поїхав додому. Тетяна приїхала до Франкфурта-на-Майні через тиждень. Для друзів та рідних Дена молодята теж вирішили влаштувати вечірку.
Сюрпризи для жінки розпочалися відразу. Увійшовши до квартири чоловіка, Світлана наштовхнулася на жінку в банному халаті. Виявилося, це колишня подруга Дена вирішила прийняти душ.
— Там це вважається абсолютно нормальним, — розказує Світлана. — Чоловік із жінкою можуть просто так товаришувати, напрошуватися в гості, незважаючи на інших половинок своїх друзів. Аби в чомусь звинувачувати, потрібно застати їх безпосередньо в ліжку. От і все.
Жінка каже, що хотіла стабільності і звичайного родинного тепла, хай навіть і з несимпатичним німцем.
— Ден — вольовий чоловік. Звик все сам робити, за всіх відповідати. Його наказовий тон був для мене нормою. Він сам вирішував — замовляти чи ні мені в ресторані якихось бридких равликів. Вирішив, що у медовий місяць ми поїдемо до Африки в якесь болото. Моєю думкою взагалі ніколи не цікавився.
Родичі чоловіка не сприйняли жінку.
— Німці називають наших дівчат поза очі "російськими б…дями".
Світлана страждала від відсутності друзів та поганого ставлення, замкнулася в собі. Потім чоловік знайшов молодшу коханку, а Світлану відправив додому.
Жінка повернулася до Умані, оселилася в батьківській хаті. Працює вчителькою. Про наступне заміжжя не думає.
2 
35413
Коментарі