Сьогодні справляли дев"ятини по 86-річному Іванові Вільховому з Кошмака Корсунь-Шевченківського району. Чоловік родом із Макіївки Смілянського району, на початку 1980-х переїхав жити до сина Костянтина й невістки Лідії.

— Іван пережив Голодомор, пройшов війну. Був на передовій. Потім пішов працювати в радгосп у Павлівку (нині село Матусів. — "ГПУ") Шполянського району, возив волами цукрові буряки на посадку для насіння. Віз треба було самому перекидати. Як не мав напарника, підпирав спиною воза й перекидав. Підірвав здоров"я, болів шлунок. Років п"ять їздив по лікарнях, але медики нічого не визнавали. Відтоді Іван більше ніде не працював. Мурував людям печі, лежанки, допомагав хати будувати. А як не мав роботи, вишивав хрестиком простінь. Грав на гітарі, балалайці, мандоліні, гармоні. Був доброю людиною, жартівливою. Завжди радів гостям. На весіллях переодягався у когось. І казали, що так, як Іван, ніхто не розсмішить, — розповідає сестра Вільхового 82-річна Галина Гончаренко з Макіївки.

Вісім років тому Іван Костянтинович поховав дружину Галину. Вона була нижчою за нього майже наполовину. Колись навіть до клубу не впустили, думали, що прийшов із дитиною. Чоловік не пив, подружжя прожило в злагоді й любові. Окрім сина, в них народжувалися двічі двійнята, однак одразу помирали. Поховали Івана Вільхового поряд із жінкою. У нього залишилися два онуки і правнук.

×