Після Тального, за рік життя в Черкасах, потроху почав звикати до міської метушні. Спочатку здавалося, що в такому скопищі людей жити довго неможливо. Вийдеш на центральну вулицю в годину пік, і стає не по собі: машини сновигають, маршрутки мало не лізуть одна на одну, з людьми на тротуарі зіштовхуєшся. І весь час нав"язливий шум. Від нього ніде не сховатися. У перші дні стомлювався від самого лише цього. А потім перестав усе помічати.

У міського життя з"явилися переваги: комфорт, зручний транспорт, магазини з широким вибором товарів, нові друзі. І найголовніше — Дніпро. Моя квартира на самому березі, за якихось метрів 100 від міського пляжу. Вийдеш зранку на безлюдний берег, коли сонце тільки-но встає з-за широченного плеса, і розумієш, що в Тальному такого нема й ніколи не буде. Не буде й такого купання в сутінках після спекотного дня.

Моя квартира на самому березі Дніпра, за якихось метрів 100 від міського пляжу

А це якось поїхав на вихідні до Тального. Десь після восьмої вечора телефонує дружина: "Юро, ти стільки втратив. Ми тут купаємося в Дніпрі, а водичка тепленька-тепленька". Кажу їй: "А я ось іду вулицею Шкільною. Навколо — ні в спортивній школі, ні на вулиці — ані душі. Тиша така, що чути цвіркунів. У тебе в місті цвіркунів чути?".

Звісно, це я сказав, щоби видаватися переможцем суперечки. Однак зловив себе на думці, що мені всюди добре. І в Тальному, і в Черкасах. І я тепер не знаю, де краще.

×