Пенсіонер із Городища 62-річний Василь Резник щодня фіксує показники погоди. Це допомагає йому визначити сприятливі дні для посадки городини. Після десятиріч спостережень чоловік переконався, що довкілля істотно змінилося.

— На Черкащині до початку 1960-х зими були суворі, довгі, — каже Резник. Узимку 1960 року зафіксували температуру мінус 37. Снігові замети були величезні. Сніг лежав до початку березня, а коли починав танути, виникали повені.

До 1960-х городищани жили переважно в дерев"яних і глинобитних хатах, вкритих соломою. І хоч їх опалювали печами, через суворі зими всередині було прохолодно: +14°С. Від подиху йшов пар. Узимку люди спали одягненими.

— Щоб утеплити хати, зовнішні стіни обшивали куликами із соломи, або обставляли снопами зі стебел кукурудзи чи очерету, — показує пожовклі фотографії краєзнавець із Городища Василь Богун, 38 років. — До весни це утеплення спалювали, бо іншого палива вже не було.

Директор уманського дендропарку "Софіївка" Іван Косенко, 68 років, згадує зиму 1979–1980 років:

— Було мало снігу і сильні морози. Товщина льоду на Верхньому ставі дендропарку сягала 72 сантиметрів. Ґрунт промерз на півтора метри. Потім у березні 1980-го пройшли великі снігопади. Низька температура трималася майже до половини місяця.

Починаючи з 1964 року почало даватися взнаки глобальне потепління — сніговий покрив з"являвся тільки перед Різдвом, зими стали м"якими.

3 січня 1961 року Василь Резник ловив рибу та засмагав на сонці — на вулиці було +12°С. 1971-го видалася така тепла зима, що проводили зимову першість області з футболу. Через зменшення глибини промерзання ґрунту, з"явилися колорадські жуки, яких досі не вдається знищити.

— Природа нині "перебурхана" — атмосферу зіпсували промисловими викидами, — каже городищанський метеоролог Василь Резник. — От у системі опалення іноді виникає "завоздушення". Щось подібне діється на планеті. Старі прикмети стали помилятися. Завжди вважали, що на Покрову має випасти перший сніг, але зараз це рідко збувається.

Поспорили на пляшку. Довелося виставляти могорич

— Послаблення морозів дозволило вирощувати виноград, горіхи, персики, які доти у нас не приживалися, — розповідає завідувач лабораторії зерняткових культур Мліївського інституту помології ім. Симиренка Світлана Гоменюк, 37 років. — Років 20 тому на зиму виноградну лозу знімали, накривали, щоб не померзла. Зараз із технічними сортами, приміром, як Ізабелла, так не панькаються. Наші персики краще перезимовують, ніж кримські. Квітнуть на два тижні пізніше, тому не страждають від весняних приморозків. Садівники Черкащини вирощують  хурму і гранат.

Із роками Василь Резник назбирав стільки інформації, що може робити висновки. Зауважує, що погода повторюється циклами. Ще рік тому він передбачив цьогорічні різдвяні морози. Попередив друзів, щоб заклеїли вікна й утеплили двері. Коли працював головним інженером у районній друкарні, то на аркуші паперу писав прогноз на  місяць і вивішував на стіні. Під час служби в армії серед спекотного літа передрік дощі, які литимуть 40 днів. За це від командира полку отримав догану. Коли небо прорвало, догану скасували.

— Я дивлюся на природу упродовж року, — ділиться чоловік. — Особливо примічаю, яка погода у святкові дні. Дещо записую до зошита, але більше тримаю в голові. Так робили мій дід і батько. Колись, щоб успішно вести господарство, треба було знатися на природних явищах.

Покійний чоловік 75-річної Надії Кикоть із Кам"янки вів календар погоди заради риболовлі, — згадує дружина чоловіка.

— Дивлячись записи, чітко простежуються потепління останніх років. Із 2001-го по 2005-й новорічні і різдвяні свята проходили при плюсовій температурі. Лише 2006 рік був морозним. 2007-го упродовж січня денна температура не опускалася нижче нуля. Спекотним видалось і літо. Дев"ять днів серпня термометри показували плюс  32–35.

— Погода повторюється через 220 днів, — каже Володимир Рябиченко, 69 річний пенсіонер із Городища. — Треба щодня записувати погоду, і знатимете прогноз. Якщо записано про хмарну погоду — через 220 днів буде похмуро, якщо сонячна — то світитиме сонце. Про цю методу дізнався ще в молодості. На роботі один чоловік каже: "Хлопці, по обіді буде дощ". А ми давай сміятися, бо стояла спека. Поспорили на пляшку. Після обіду почав накрапати дощ! Довелося виставляти могорич.

×