У Монастирищі в ніч із 28 на 29 січня у дворі дев"ятиповерхівки по вулиці Суворова, 3 під землю пішло дерево. Ще одне провалля тієї ж ночі утворилося біля під"їзду будинку N2.
З ями видніється верхівка горіха. Цю ділянку огородили червоною стрічкою. Неподалік зібрався натовп. Кілька сміливців підходять ближче, заглядають у провалля. Кажуть, швидше за все, дерево потрапило до підземного ходу. Праворуч від місця обвалу він тягнеться до дев"ятиповерхівки, ліворуч — до спорткомплексу.
— Не підходь, бо провалишся, — наказує онуку 58-річна Олена Мокренко. Розповідає, що водії бояться тепер заїжджати у двір. Неподалік від ями була стоянка для автомобілів. Відколи дерево пішло під землю, мешканці будинку не наважуються залишати там свої машини.
Про існування підземних ходів у Монастирищі дізналися у 1980-х.
— Коли трамбували основу під котлован дев"ятиповерхівки на Суворова, стався обвал, — згадує директор "Житлокомунгоспу" Володимир Будьомко, 52 роки. У 1989-му він керував районним будівельним управлінням. — Утворився майданчик такого розміру, що одночасно могли розвернутися дві-три підводи. Від площадки у трьох напрямках розходилося три підземні ходи. Один — до будинку по вулиці Миру, 33. Другий — той, де сьогодні ми бачимо яму. Третій тягнувся до машинобудівного заводу. Там за часів Богдана Хмельницького була фортеця. Я спускався до одного з підземель. Звідти тягло сирістю та холодом. Пройшов углиб кілька метрів і повернувся. Бо стало страшно. А пізніше земля провалилася поблизу будівельного крана. Перелякалися страшенно. Думали, що кран під землю піде.
Головний архітектор Монастирищенського району Микола Мокренко у 1980-х роках працював заступником директора машинобудівного заводу. Пригадує, що під час реконструкції заводського корпусу N2 теж натрапили на підземні ходи.
— Висота у різних місцях від поверхні ґрунту сягала від 5 до 10 метрів, — говорить фахівець. — Наші предки були дуже завбачливими. За історичними даними, під час нападів ворогів городяни тікали через підземні магістралі в Цибулівський ліс або у напрямку Умані.
Микола Мокренко впевнений, що мешканцям багатоповерхівок нема чого хвилюватися. Всі будівлі мають міцні фундаменти. Обвалитися можуть тільки прибудинкові споруди.
— Карти підземних ходів міста досі немає, — каже головний архітектор. — На їх дослідження у місцевому бюджеті бракує коштів.
Востаннє підземелля нагадували про себе влітку 2006 року: на вулиці Леніна провалилася частина шляху. Щоб засипати тунель, довелося завезти кілька вантажівок землі.
4 
35413
Коментарі