Поблизу центрального ринку Умані на подвір"ї собору Святого Миколая Української православної церкви Московського патріархату під навісом розташовані кілька дерев"яних столів, застелених клейонкою. На лавки сідають літні люди. Більшість у поношеному, проте охайному одязі.

— Смачно пахне, — каже 70-річна Лідія Усик. — Мене сюди завжди запрошують. Років п"ять ходжу на обіди.

Жінка каже, що дітей не має, живе сама. До пенсії працювала пекарем на місцевому хлібозаводі, потім санітаркою в міській лікарні.

— Зараз важкий час, тому мусю приходити, бо все дуже дороге, — підсовує до себе тарілку борщу. — А тут смачно готують. Це для мене спасатєльний круг. Тут і кисіль дають, млинці, рибу та м"ясо.

Жінка розповідає, що інколи допомагає прибрати біля собору.

— То підмету десь, то зимою сніг почищу, — каже вона. — Мене тоді при кухні годують або додому дають. Нас, тих хто під церквою стоїть, тут завжди намагаються нагодувати.

Поступово збираються люди. Сідають за стіл, на якому накладені по тарілках бутерброди, салати, свіжі овочі. Кожному підносять борщ. Люди не їдять, чекають доки священик благословить на обід. Після молитви починають їсти.

— Я тут уперше, — говорить 50-річна Лариса Мироненко. Жінка пропрацювала 30 років на Уманському консервному заводі різноробочою. Має вищу освіту. Закінчила місцевий аграрний університет.

До столу підносять солону й смажену рибу.

— На гаряче в нас завжди борщ. Готуємо кашу з котлетою, картоплю з грибами, салати, кисіль і обов"язково на солодке пиріжок чи булочку, — розповідає кухарка Валентина Соколова. На жінці поверх одягу фартух, на голові хустина.— Але годуємо не щодня, а як випаде. Бува двічі на місяць, а буває й 5–6 разів. Тут їдять і ті, що просять під собором, і якими опікуються в управлінні соціального захисту населення. Останнім видають талончики в управлінні й уже з ними вони до нас ідуть. Сьогодні із соцзахисту їдять по талонах 30 людей.

Валентина Іванівна каже, що продукти купують на базарі.

— Часто хтось із людей замовляє поминальні обіди для бідних, — пояснює вона. — Готуємо обіди на свята. Ось на Миколая (22 травня — "ГПУ") нагодували 150 чоловік. Гроші кидали прихожани на карнарку, де було написано, що це на обід. Люди жертвували від однієї до ста гривень.

— Благодійні обіди влаштовуємо десь із 1998 року. Традиційні обіди на великі релігійні свята, а також коли хтось із парафіян хоче замовити поминальний обід для незаможних людей. Взагалі християни завжди піклувалися про тих, кому потрібна допомога, — каже секретар Уманської єпархії 34-річний Вадим Паєвський.

×