Безпритульних на вулицях Черкас підбирають "швидкі" й доправляють до третьої міської лікарні. Там їх лікують, допомагають знайти родичів, відновити документи.

Перед палатою, де лежать волоцюги, медсестра простягає марлеву пов'язку. Попереджає, що може знудити.

У приміщенні чотири ліжка, двоє незастелені й без матраців. Стільки ж тумбочок. Металева вішалка й один на двох інвалідний візок. Із радіоприймача ледь чути пісню В'ячеслава Добриніна "Синий туман". У кімнаті чути солодкуватий запах гнилого м'яса.

На одному з ліжок сидить у самій футболці чоловік років 40. Обдирає на ногах відвислу шкіру. Нижні кінцівки обмотані бинтами. Ледь рухаючи язиком, називається 43-річним Віталієм. Його на Різдво підібрали в снігу під супермаркетом "Сільпо".

— Його Мочанов фамілія, по батькові Олександрович, — відказує подруга пацієнта, 45-річна Тетяна. Вона щодня провідує свого співмешканця. — Шось він геть здав, балакає погано. Ноги поодмерзали. Я про нього, шо треба, розкажу. Казала йому — не йди гулять з Лідкою й Генкою без мене празники. Ти ж пить не вмієш, нап'єся й замерзнеш. А він наздавав на 20 гривень макулатури й загуляв.

Тетяна з Віталієм 12 років мешкають у підвалах багатоповерхівок. Мочанов родом із Ватутіного на Черкащині. Дружина вигнала з дому через пиятику, має двох дорослих доньок. Працював слюсарем. Тетяна змалку жебракує. Паспорта ніколи не мала.

— Кажуть медсестри, шо Віталієві одрізатимуть ноги, бо загнилися, — розводить руками жінка. — А я їм: "Ви шо? А як же він ходитиме? Калікою хочете зробить і на мене повісить? Лічіть!" — кричу.

У палаті, крім Мочанова, четверту добу лежить безпритульний Михайло. Теж обморозився.

— Ми їх із дівчатами повідмивали в душі, постригли й побрили. А привезли ж як чортів, — розповідає медсестра Оксана.

— За рік проліковуємо близько сотні бездомних, — говорить головний лікар закладу 53-річний Олександр Федорук. — Казати, що тут живуть бомжі, бо їм нікуди дітися, не можна. Умовно здорового сюди й не затягнеш. Як правило, доставлені мають переломи, кровотечі від травм, виразок, опіки. Взимку більшість пацієнтів — з обмороженнями.

У кожного десятого безхатька виявляють туберкульоз. Таких одразу переправляють у тубдиспансер. Серед безхатьків практично немає наркозалежних. 95% — алкоголіки.

— Немає наркоманів, хворих на СНІД, бо це недуги молодих і досить забезпечених людей, — пояснює лікар. — А ці люди харчуються зі смітників, заробляють здаванням пляшок, макулатури. Вони й тут по палатах, бува, проходяться за пустими пляшками.

Лікування одного такого пацієнта з обмороженням, гангреною обходиться в 300–500 грн на добу.

— Бюджетом лікарні передбачено на ліки для одного хворого 12 гривень на добу, — каже головлікар. — Здебільшого люди самі купують медикаменти, от зекономлені гроші й ідуть на волоцюг.

Безхатьки мешкають у лікарні, доки їх не прилаштують кудись або не відшукають родичів.

Раніше безпритульних звозили до міліцейських прийомників-розподільників. Але влітку ті ліквідували. На цьому наполягала Єврокомісія з прав людини.

×