"Найпоширенішим антикваріатом в області є ікони, монети, фарфорові фігури радянського періоду, самовари, статуетки з Німеччини. При Ющенку попитом користувалося все українське. Зараз інтерес згас", — розповідає директор єдиного в області магазину "Антикваріат" 43-річний Валерій Скринник".
Крамниця розташована в Черкасах на вул. Смілянській. У залі на стіні розмішені півсотні ікон. Найдешевша дерев'яна коштує 30 грн. Найдорожча — 50 тис. грн, вона оздоблена коштовним камінням.
— Раніше ікони писали й оформлювали для багатих і бідних. Відповідно, дешевих було й залишилося більше. Тому навіть сторічна ікона може коштувати кілька десятків гривень, — каже Валерій Олександрович.
Під склом на вітрині лежать ікони-чеканки, хрести, годинники й нагороди. Царські нагороди, кишенькові годинники пропонують від 10 грн до 10 тис.
— Мій знайомий мав медаль часів Миколи ІІ. Років шість тому поїхав із нею на аукціон. Оцінили в 3 тисячі доларів. Два багаті колекціонери почали між собою торгуватися. І в результаті один купив її за 20 тисяч доларів. Наступного разу на аукціон привезли ще п'ять таких нагород. Їх виставили теж по 3 тисячі, але ніхто не купив.
В одній із кімнат розставлені самовари. Їх можна купити до тисячі гривень. Фарфорові статуетки в середньому коштують 250 грн. Монети оцінені від гривні до 3 тис.
— У наших людей є два метали — золото і срібло, — каже скупник антикваріату з Умані Олександр, 39 років. Стоїть на базарі. — Популярним стало бродити старими вулицями з металодетекторами. Найшли в землі монету і зразу золота! Несуть усякі. Знаходять римські, грецькі.
Більшість клієнтів ринкових антикварів — пенсіонери та селяни. Часто приносять ордени та медалі.
— Приходять і питають, скільки буде коштувати монета чи орден. Зразу кажу — на все треба дивитися. Рік і походження ордена чи монети іноді мають не таке важливе значення, як їхня історія. У ціні іменні речі. Два ордени на вигляд можуть бути однакові. Але один коштуватиме 100 гривень, інший 100 доларів, — розповідає Олександр.
Час від часу в продажі з'являються антикварні музичні інструменти. Але вони не мають попиту.
— Ми вже рік не можемо продати піаніно, — каже телефоном уманка. Дала в газету оголошення про продаж. — Просимо 12 тисяч гривень. Інструмент XVIII століття. У гарному стані. Виробництво Німеччина, коричневе, клавіші з чорного дерева і слонової кістки. Маємо переїздити, тому і продаємо.
Серед антикваріату часто трапляються підробки.
— Мені якось принесли глиняний горщик. Якість погана, глина недосушена. На дні написано "1373". Видно, що підробка. Хто в ті часи дату випуску ставив на горщики? Жіночка сказала, що хоче за нього 300 доларів. Нібито їй у Києві в котромусь музеї сказали, що він такий цінний. Ще якось мені жінка з села годинник принесла. Річ цікава. Я купив. Захотів перевірити, як працює. Зрозумів, що то підробка. Потім побачив на розкладці китайських товарів такий самий, — згадує Олександр.
4 
35413
Коментарі