"Мій батько тримає в гаражі дві старі машини, — розповідає студентка Олена Гаврошева, 20 років. — Одна — "жигулі-копійка" 1971 року, друга — "Фольксваґен Пасат" 1985-го. "Пасата" нам дядько подарував. Батько йому поміняв двигун, заплатив 2 тисячі гривень. А "жигулі" не їздить, гальма та стартер не годяться. Хоча салон цілий. Я вмовляю батька продати цю машину".

Старі "жигулі" нині продають по 4–5 тис. грн, дізналася дівчина з оголошень. Вирішила продати за стільки ж старе батькове авто. Хтось із селян візьме, міркує Олена. Дала оголошення в журнал "Автобазар". Про ціну написала — "договірна". Але поки що покупці не телефонують.

Кияни старих машин не купують. На міських дорогах вони використовують багато пального.

— За 5 тисяч гривень можна взяти хіба що гроб! Щоб таке барахло поїхало, треба ще 5 тисяч укласти, — кажуть столичні автолюбителі.

Старі машини беруть на вивіз. У Солом"янському районі продають сині "жигулі-копійку". За машину 1971 року випуску хочуть 5 тис. грн.

— Машина на ходу, — запевняє по телефону власник, 24-річний Віталій. — Правда, треба стартер ремонтувати. А так усе добре. Газова установка є, майже нова.

Пробігу хлопець не знає, бо за кермом уже півроку не сидів. Каже, купував її в складчину із братом.

— Він і їздив. А я не маю прав. Тепер вона моя. Мені треба гроші, 4 тисячі гривень. Це моя остаточна ціна.

Просимо показати авто. Віталій дає ключі, запрошує оглянути "копійку". Салон брудний, в іржі. Пороги теж погнили. Дверцята закриваються, лише якщо хряснути ними щосили. Багажник вдалося відкрити за 10 хв. через несправний замок.

Вкладеш тисячу в ремонт "запорожця" — і він ще побігає

— Я маю новий замок, віддам вам із машиною, — каже господар.

Киянин В"ячеслав, 30 років, більше 10 років за кермом. "Копійка" Віталія не сподобалася:

— Геть гнила тачка. Ну, є в машині газова установка, то й що? Нову можна взяти за 300 доларів. Машина не підлягає ремонту, як на мене. Бачу, мастило тече з усіх шпар.

Недорого продають і блакитну "волгу" ГАЗ-21 1970 року випуску. Машина стоїть у гаражі на столичній Вигурівщині-Троєщині, але їздить, запевняють власники по телефону.

— Автомобіль батьків, — пояснює продавщиця. — Він хотів його пофарбувати й пороги пошліфувати, бо погнили. Заходьте, розглядайте, що треба.

Але запустити двигун не дозволяє: батько заборонив. У Києві бешкетники б"ють машини заради задоволення.

— Подзвонили якось батьковому товаришу, нібито хочуть його "запорожець" купити, — розповідає далі. — Зустрілися, оглянули. Далі покупці сідають в машину. Мовби-то хочуть випробувати на ходу. Розігналися — і в стовп! Потім дістали 800 гривень: "Дякуємо за товар". А товариш батьків хотів "запорожця" за півтори тисячі продати.

За "волгу" на ходу киянка попросила 3 тис. грн. Білого "запорожця" ЗАЗ-968 М продають на Печерську. Машині 29 років. За неї просять 1,5 тис. грн.

— Це по собівартості, за що купив, за те продав, — каже продавець Сергій, 32 роки. — Я його робив для  себе. Півроку поїздив. Він на ходу: сідай та їдь. Треба тільки іржу зачистити та підфарбувати. Має 112 тисяч пробігу. Але у спеку двигун закипає після 60 кілометрів.

Собі Сергій хоче взяти недорогу "ладу".

— До "запорожця" рук докладати не треба, — робить висновок В"ячеслав. — Хіба новий акумулятор поставити й пофарбувати. Тисячу гривень вкладеш — і машинка ще побігає! Не треба буде щоранку під капот заглядати.

Стару машину вигідно брати тим, хто вчиться керувати автомобілем, вважає В"ячеслав.

— Якщо й розіб"єте, особливо не шкодуватимете.

×