От депутат Чечетов нещодавно сказав про одного високоповажного діяча, мовляв, у нього "добре серце, але тверда рука". Однак проблема в тому, що мені геть нецікаво, яке в нього серце. Так само було б нецікаво довідатися, що добре серце було в Гітлера, котрий був вегетаріанцем і любив дітей. Як правило, ми не маємо справу з їхніми серцями — завжди з руками, які або нічого не крали, або тверді донезмоги, як переварені яйця.

Коли апелюють до речей невидимих, як-от серце, хочуть, либонь, відволікти нашу увагу, заговорити зуби. Тому я думаю, що "добрі серця" мають залишатися там, де їм місце — під грудною кліткою. Те саме з їхньою "духовністю", яка останнім часом оселися на біл-бордах одної керівної партії.

"Вірю в духовність народу" — каже місцевий губернатор, не маючи на увазі конкретно зовсім нічого. Із таким же успіхом він міг там написати: "Вірю в безсмертя заячих душ". Але як їм поставили голлівудські усмішки! Як упевнено вони висять на кожному стовпі!

Іноді звичайнісінька порожнеча в політичних рекламах обертається вишуканим цинізмом. На тлі церкви головний газівник країни промовляє "Духовність народу — найвища цінність". Так, ніби він не знає, що ми знаємо, що він знає, що насправді найвищою цінністю є газ, який він перепродує на Захід. А нам безсовісно "тулить" те, до чого ні він, ні його партія не має жодного стосунку.

Думаю, коли вони починають говорити про "мораль", "духовність" і "одвічні цінності народу", нам треба запасатися крупами, сіллю, олією та сірниками. У цих повідомленнях явно заховане конкретне послання, яке треба розтлумачити народу.

"Покращення життя вже сьогодні" — читаєш ти, а потім дивуєшся мудрості політтехнологів. Плакат повісили вчора — от вчора і було покращення, а сьогодні — вже завтра. Почім там цукор? Де поділася гречка?

Але навіщо мені його добре серце, якщо мені шию стиснула його тверда рука?

×