З чого починається країна? Як театр з гардероба, вона починається з прикордонників і митників. Про перетин українцями польського кордону можна укладати антологію.
Іноді кордон проходиш невимушено й легко. Проте раз на рік точно трапиться якась історія. Цього разу я з друзями їхав поїздом через Перемишль. У прикордонників ламається комп"ютер, і вся їхня система летить під три чорти. Отже, як колись, усе робиться вручну. Довге чекання півсотні людей у відстійнику. Лисіючий капітан виносить по кілька паспортів і пускає всередину на митний контроль. Спочатку своїх земляків, потім молодого шведа з кульчиком у вусі. Нарешті, повалили "корочки" з тризубами. Залишається остання трійка людей, а мого паспорта нема.
Коли я залишився на самоті, спітнілий капітан урочисто-зверхньо, як це вміють робити тільки польські прикордонники, відкрив мій паспорт. І почав тицяти там, де в мене стоїть п"ятирічна віза.
— У вас віза тільки до квітня. А нині вже травень.
— Прошу пана, але то квітень 2010 року, а не 2006-го.
— Момент, — сказав капітан і чкурнув до своїх паперів. Тоді як інший його колега скомандував проходити на митний контроль.
Огрядний червонолиций пан за комп"ютером зчитав рентгеном мої валізи. І в них йому щось не сподобалося.
— Пройдіть до тої пані для ручної перевірки!
Пройдіть до тої пані
Підходжу.
— Ваш паспорт?
— Я не маю паспорта?
Червонолиций уїдливо ззаду:
— Але ж кожна людина при перетині кордону мусить мати паспорт!
— У мене його забрав прикордонник! — не витримую я і зриваюся на крик.
— Який прикордонник? Український? — кепкує грубань.
Аж раптом з"являється капітан і без жодного слова віддає паспорт.
Польща стає сторожовим псом і тренується увійти до Шенгену. Польща починає забувати чарівне слово "пшепрашам". Найпопулярніше польське слово.
6 
35413
Коментарі