Горезвісні параметри жіночої фігури 90-60-90 з'явилися наприкінці ХХ століття. За однією з версій, такими формами володіла Мерилін Монро. Однак, при невисокому зрості у неї не могли бути такі форми. За іншою, за такими параметрами модельєрам було легше робити викрійку при пошитті сукні.

Є думка, що 90-60-90 параметри не краси, а манекена, який стоїть у модельєрів, і як наслідок - моделей підбирають, щоб вони підходили під цей манекен. Якщо для модельєрів ідеальна фігура 90-60-90, то, наприклад, для математиків ідеальна фігура - шар.

Але стандарти змінювалися в залежності від бачення краси. Одну з найуспішніших на сьогодні супермоделей Жизель Бюндхен у 1930-х роках вважали б непомітною сірою мишкою з невиразною фігурою. Адже зовнішність Жизель в ті часи вважалася як мінімум нездоровою. З початку XX століття стандарти жіночої краси змінювалися неодноразово, роблячи все більш очевидними відмінності між "привабливим" тілом і здоровим з медичної точки зору.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто ввів моду на "голі сукні"

×