13 червня відбулося перше судове засідання у справі про захист честі та гідності спікера Володимира Литвина. Я у ній є відповідачем. Захищати честь Литвин не прийшов, бо боїться. Адже доведеться відповідати на дуже неприємні питання. Замість себе виставив юриста. Правда, той хлопчина сказав, що тимчасово не працює.

Мені немає що приховувати, тому я прийшов. Йому, певне, є. Литвин вважає, що його честь та гідність постраждали. Нехай доведе, що, наприклад, почав страждати бізнес сім'ї, чи падати рейтинги партії, чи люди плюють в нього на вулицях або лають матом.

На суді я пояснив, що як громадянин та голова комітету, виконував свої прямі обов'язки. Я бачив законопроект про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу, який у разі прийняття матиме руйнівні наслідки для оборонного комплексу та країни в цілому. Треба було промовчати? Тоді навіщо взагалі бути у Верховній Раді?

Перш, ніж говорити публічно, я зробив все, що від мене залежало, не публічно. У письмовій формі звертався з цього питання до Кабміну, Нацбанку, профільних міністерств, особисто до Литвина, кілька разів усно піднімав на погоджувальних радах у присутності представників уряду та президента, лідерів фракцій. Але результату не було. Тому я перейшов у публічну площину. Чекати, поки Михайло Чечетов підніме руку і вони схвалять законопроект, після якого вся країна буде розгрібати, нечесно. Адже цим документом, по-перше, пропонується покрити чиюсь бездіяльність та зловживання у розмірі 830 мільйонів гривень з державних оборонних підприємств.

Я був міністром оборони і знаю, що для кожного державного підприємства, яке знаходиться в сфері управління міністерства, затверджується фінансовий план. Його підписують міністр міністерства, до якого воно належить, а також міністр фінансів. У той план не закладається заборгованість. Значить, хтось її створив. Тоді треба провести розслідування, знайти винних і повернути гроші, а не просто взяти і списати. По-друге, там закладається механізм, коли концерн "Укроборонпром" безконтрольно буде розпродавати нерухомість – фонди державних підприємств. А це вже мільярди. На ці недоліки законопроекту, зокрема, вказує міністерство економічного розвитку Петра Порошенка – бо створюються нові корупційні схеми та загроза до безконтрольного розпродажу стратегічних підприємств. Литвин про це знає. Він мав би діяти по-іншому. Коли він бачив, що законопроект вносить Забарський, який має конфлікт інтересів, бо є членом наглядової ради концерну, повинен був провести погоджувальну раду і не вносити документ на розгляд, а знайти рішення. Але Литвин закрив очі. Як так можна?!

Якби спікер з'явився на суд, я б його запитав: а хто наполягав на розгляді, хто телефонував? Нехай би під присягою із кримінальною відповідальністю за неправду розказав би про це в суді.

×