Український художник-графік Василь Чебаник вважає, що українська мова повинна отримати національну абетку. Починаючи з 1970-х він працює над візуалізацією української мови. Переконаний, що власна абетка відрізняє мову від діалекту, а справжню націю від жителів колонії.
Кожна мова складається з двох половинок. Це мелодія і засоби зображення. Ми кажемо, що наша мова солов'їна, але вона передається російським шрифтом, - розповідає автор українського шрифту "Рутенія" художник-графік Василь Чебаник. – 1713 року російський цар Петро І запровадив шрифт "гражданка". Зробив це за прикладом європейських країн. Почали використовувати напівлатиницю, створену голландськими інженерами. Вона поширилася і на українську, запрограмувавши залежність нашого народу. Російська - господиня цього шрифту, а українська як у приймах сидить. Через це її називали діалектом.
Помилково вважають, що користуємося зараз кирилицею. Насправді це саме той "гражданський" шрифт Петра І. Він не має нічого спільного зі слов'янською писемністю.
Я часто ставлю питання: "Хто бачив українську мову?" Ми її чуємо, але не бачимо. Передається російським шрифтом. Тому взявся за створення нашого алфавіту. За базу взяв зразки грецької та латинської абетки. Кирилицею користуватися ми не можемо, бо вона занадто архаїчна. Не для держави, яка вважає себе частиною Європи. Наша мова заслуговує на доскональну пластичну абетку. Щоб її графіка за своєю пластикою збігалася з мелодією мови. Насамперед потрібно змінити букви "н", "р" - вони читаються як латинські, "з" – бо має вигляд трійки. У "Рутенії" можна відрізняти букву "о" від нуля - має дві крапки всередині. У літері "ц" штрих зміщений досередини. Буква "щ" дуже схожа на герб України. Жодна абетка не має в своєму складі державного символу. Вже для цього потрібно триматись її. Буква "я" така ж, як "а", тільки має штрих посередині.
Подібні літери використовувались до XVIII століття, були поширені на території України і Словаччини. Тому шрифт називається в іноземній літературі "Рутеніше шрифт". Не кирилиця. Ні Кирило, ні Мефодій не створювали його. Має вже сім тисяч років.
Чи мають підґрунтя заклики перевести українську мову на латинку?
Якщо перейдемо на латинку, то знищимо себе. Відкинемо усю літературу, яка була надрукована до цього. Через пару поколінь туди ніхто заглядати не буде. Все доведеться створювати заново. Ми не станемо ні німцями, ні французами, ні італійцями. Є письменники, які виступають за латинку. Але забувають, що після переходу їх ніхто не читатиме.
Яким бачите шлях запровадження "Рутенії" в життя?
Треба, щоб видавці взяли цей шрифт у роботу. Його вже можна встановлювати на комп'ютерах. Під пластику "Рутенії" виконали латинку. Є прямий та курсив. Люди купують його і користуються. Він легко читається, але відрізняється від російського і набагато естетичнішій. Нам загрожує знищення. Поки не оволодіємо власною графікою мови, будемо в небезпеці.
Раніше були випадки запровадження національних шрифтів?
Інші держави не мають такого сусіда, який хоче знищити їх. Зараз у Москві кажуть, що не визнають наших державних кордонів. Їм потрібна Україна без українців. За кордоном, з вокзалу ви бачите, що це інша країна. У нас майже немає таких відмінностей, тому вони кричать, що це "єдиная страна". Візуально ми дуже близькі. Можемо волати зранку до вечора "Спасіть мову". Це нічого не дасть. Маємо переодягнути українську в її національну абетку. Територію покриє національний шрифт, і буде видно, що це інша держава.
Тільки українською мовою вдома розмовляють майже втричі більше людей, ніж російською. 37,3% жителів України розмовляють вдома тільки українською, а 13,5% - тільки російською.
4 
35413
Коментарі