Результати парламентських виборів. Це його особистий результат.

Зеленський ще має вибудувати свою систему управління. Півроку пішли на вростання у владу. Тому важко сказати, як він буде керувати за 2-3 роки.

Стара система залишається. Дуже пручається. І хто кого, поки не дуже зрозуміло. Є велика спокуса почати керувати системою, це простіше. Надія лишається, що Зеленський все-таки намагатиметься перебудувати. З іншого боку, надія як проколота шина — повітря потрохи зникає.

Поки Зеленський тримає високий рівень довіри. Говорили, за 2-4 місяці його почнуть ненавидіти.

Він на дистанції один. Зникла популярна гра у рейтинги. А хто поруч? Довіра до Зеленського потрохи спадає, а до кого росте? Ні до кого. Нікого поруч так і не з'явилося. Зеленський закрив історію з Петром Порошенком, Юлією Тимошенко, Юрієм Бойком. Не кажучи про Олега Ляшка, Ігоря Смешка, Анатолія Гриценка. Інші історії не з'явилися.

До речі, один із попередніх підсумків правління Зеленського — відсутність політика Святослава Вакарчука. Це стало зрозумілим вже зараз.

Якщо ти біжиш по дистанції один, то тебе ніхто не доганяє, обганяє. І це дуже велика проблема.

Ніби бачимо скрізь тотальну критику. Критикують усі. За будь що. При цьому абсолютно відсутня опозиція. Яка може претендувати на владу. Яка користується хоча б мінімальною довірою суспільства. Її немає, як і не стало після виборів.

Комунікаційний. Під час кампанії вони говорили "Та ми всі самі медійники, геніальні комунікатори". Може вони і були "геніальними", коли працювали зі сцени, телеекранів своїх серіалів. Але у політичній роботі бачимо постійні комунікаційні провали.

Загибель командира 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, полковника Євгена Коростельова. Чому президент вчасно не згадав про втрату? Що заважало? Сьогодні у другій половині дня щось, десь сказав.

Те, що взагалі не справляється зі своїми обов'язками прес-секретар Юлія Мендель, це зрозуміло. При чому із самого початку. Поставте на її місце будь-кого іншого - буде краще. Гірше неможливо.

Може треба питати з Кирила Тимошенка (заступник керівника Офісу президента. - Gazeta.ua), який частково відповідає за інформаційну політику.

Зрозуміло одне, комунікацію потрібно будувати з нуля. Бо поки ця історія дуже печальна.

Команди, як такої, немає. Це найбільше завдання і проблема. Вони навіть самі не заперечують, що багато чого не знають і не вміють. Компенсувати не вміння можна за рахунок інших кадрів, ресурсів. Поки цього не відбувається успішно.

Багато запитань і до уряду. Урядова криза буде обов'язково.

Свою оцінку президенту Володимиру Зеленському можете поставити у цьому ОПИТУВАННІ

Не поділяю панічних заяв типу "у них все валиться, нічого не виходить". Виходить. Скільки було розмов, що ніхто не проголосує за земельну реформу, "все пропало". Проголосували. Не треба помилятися і думати: все, у них не вийшло, вони йдуть. Вони лише прийшли. З усіма своїми недоліками, потенційними помилками, а може і злочинами. Але із шансами. Шанси поки що лишаються. А поряд більше нікого немає. Їм ніхто не дихає у потилицю. Ніхто не готовий взяти владу і сказати "У вас не вийшло, давайте ми".

Знову повертаємося до проблем із комунікацією. Робилася важлива заява, ніхто ж не проаналізував. Зеленський сказав: час договорняків пішов. Але, як естрадна зірка, він не втримався від того, щоб не підколоти Юлію Володимирівну. Згадати її фігуру. І всі забули, що він сказав про договорняки і почали казати, який він не джентельмен. Хоча важливою є перша частина його допису.

"Немає договорняків і не буде". Важлива заява? Так. Чи вона підтверджується? Поки що ні. Згадаємо походи Портнова в Офіс президента.

Але намагання бути іншими ще не втрачене.

Йому не вистачає президентськості. Це комплексна якість. Яка поєднує іміджеві речі. Наскільки людина поводить себе, говорить як президент.

Зеленський намагається бути своїм - "я ж ваш, я свій". Бо як тільки політик в Україні стає "чужим", його починають ненавидіти. З іншого боку треба набути президентськості. Коли дія, слова, поведінка ні в кого не викликають сумнівів — у цієї людини влада і якщо він так сказав, то так і буде.

Рішення має ухвалювати не Богдан. Вони мають бути повністю зав'язані на Зеленському.

Ну добре, закінчується рік. І що?

Хто ці політичні структури, гравці, на яких народ подивиться і скаже: "О. Володьку, йди. Краще вони". Немає таких навіть на відстані 45% відсотків.

Зеленського чекає важкий рік. Зараз порядок денний трошечки просів. З парламентом своє завдання виконав, уряд більш-менш сформував. Згодом хтось з Кабміну піде, можливо і прем'єр. Але зараз програму проголосовано і рік у Гончарука є. Із земельним питанням теж біль-менш вирішив.

Зараз вся увага Зеленського зосереджена на нормандському форматі. Навіть нейтральний результат буде результатом. Звідти не можна піти з мінусом. У жодному разі. Це заборонено. Треба хоча би закріпити статус-кво. Сказати: "Ось, побачили Путіна, розумію — далі ходу немає". Нормандський формат завершить перший період сходження Зеленського до влади.

А потім настане питання: а що далі? Це вже буде більший період. Потрібні будуть завдання на 2-3 роки наперед, стратегічне мислення. Потрібно буде давати відповідь на питання: що таке нова Україна у міжнародному плані. Бо на імпічментських слуханнях у США звучить: корумпована країна. Із цим треба щось робити. При тому, що США на певний час нам не допомагатимуть, зосередяться на своїх виборах. Тому Зеленському треба буде показати свою президентськість на міжнародній арені. Те, що вважалося сильною стороною Порошенка. У Зеленського вона поки що слабка.

Всередині країни Зеленський має показати, що він гарант змін.

Наступного року побачимо розвиток кримінальних справ. Можуть присадити і президента-попередника.