Колишній мер Черкас 47-річний Сергій Одарич нещодавно виписався з лікарні, куди потрапив із гіпертонічним кризом. Це сталося наприкінці травня після кількатижневої судової тяганини щодо його поновлення на посаді.

Стосовно Одарича порушили кілька кримінальних справ. Його звинувачують у зловживанні службовим становищем, невиконанні судового рішення і в тому, що п'ять років тому незаконно звільнив двох працівників. 11 червня слідчий подав клопотання про взяття Сергія Олеговича під домашній арешт. Його відхилили.

Який діагноз поставите місцевому самоврядуванню в країні?

— Є лише назва. Бо самоврядування, як будь-який державний інститут, має, по-перше, певні повноваження, по-друге — механізм їх реалізації, по-третє — ресурси для виконання повноважень. У нашого місцевого самоврядування є лише повноваження. Із цієї ситуації можна вийти тільки шляхом суттєвих змін до законодавства.

Але ж проблема не сьогодні виникла. Як досі все працювало?

— У 1990-х ситуація була погана. На початку 2000-х вона стала трохи краща завдяки ухваленню Бюджетного кодексу, який частково вирішив проблему місцевих бюджетів. Але починаючи з другого прем'єрства Тимошенко 2007 року все стабільно погіршується. У влади на місцях планомірно забирають можливості впливати на життя територій. Тобто місцеве самоврядування перетворюється на касу з видачі заробітної плати бюджетникам.

У цих словах є певне перебільшення.

— Ми ще відповідаємо за підмітання та освітлення вулиць, ямковий ремонт доріг, поховання самотніх, прибирання й утримання зон відпочинку. Це, по суті, всі наші повноваження, та ще й за дуже скромного фінансового ресурсу.

Візьмімо ключове питання: хто має опікуватися забудовою населених пунктів? Логічно — місцева влада, бо ж громада є власницею землі й повинна вирішувати, де їй розвивати зелені зони, де житлові, промислові. Але ситуація маразматична — до міського голови приходять обурені жителі, які протестують проти будівництва біля їхніх домівок, а мер навіть не в курсі, що там зводять. І впливу на це будівництво не має.

Які шанси, що законодавство у цій сфері змінять?

— Президент Янукович запропонував досить правильну концепцію реформування місцевого самоврядування. Вона передбачає переміщення акцентів як із повноважень, так і фінансового ресурсу — на місця. Та я не вірю, що це втілять раніше 2015 року. Будь-яка влада на першому терміні прагне централізувати функції, тримати ситуацію у руках. Є надія, що в разі обрання Януковича на другий термін у нього відпаде бажання контролювати все.

Але таке враження, що все навпаки.

— Керувати містом дуже складно. Країною — ще важче. У керівника неминуче виникне бажання зняти навантаження з себе та свого штабу й залучити до управління більшу кількість людей. Цей момент настане тоді, коли президент зрозуміє, що він не спроможний з одного кабінету керувати всією країною. Питання тільки, коли це розуміння настане і в кого — чинного глави держави чи наступного.

А якщо не настане?

— Через надмірну централізацію важливі рішення щодо країни ухвалюють невелика кількість осіб. Вони фізично не здатні робити більше. Цей клубок нерозв'язаних проблем щодня зростає. Через те буде колапс. Система управління розвалиться.

Скільки можна протриматися в теперішньому стані?

— Зважаючи на фінансову ситуацію в державі, резерв міцності — на два роки.

Економічне становище більш-менш стабільне, але є проблема: щодня відправляємо "Газпрому" десятки мільйонів гривень за надто дорогий газ. Міжнародні фонди не хочуть нам позичати, бо розуміють — кошти ми переправляємо Росії.

Із яких реформ треба починати?

— Не бачу перешкод робити все одразу. Є лише питання обмеженості ресурсів. Тому я починав би із комунального господарства й теплової енергетики. Ці галузі надто енерговитратні й потребують великих грошей. Реформа дає змогу за два-п'ять років повернути інвестиції й отримати економічний ефект. Сюди можна залучити серйозні кошти та створити мільйони робочих місць.

Скільки років необхідно для серйозних перетворень?

— Базові речі можна реалізувати за п'ять-шість років. У Грузії це вдалося зробити вдвічі швидше. Але їм було легше — менша країна, та ще й зруйнована війнами. У грузинів не було потужних фінансово-олігархічних кланів. У нас і держава більша і, на жаль, олігархічні групи опиратимуться реформам.

Що заважає владі взятися до цього зараз?

— Мало державних діячів, які думали б про країну. У нас усі — політики. Щойно постає питання про серйозні кроки, одразу якийсь керівник штабу каже: "Стоп, це підірве рейтинг, ми програємо вибори". Має бути хоча б десяток осіб, команда однодумців, які не зважатимуть на це. Без політичної волі реформи неможливі.

Другий фактор — високий рівень корупції.

Щодо політичної волі й команди. Де взяти таких людей?

— З одного боку, в Януковича така воля є. Він має хорошу команду професіоналів, які готують концепції розвитку. Але коли ті доходять до уряду чи парламенту — моментально тонуть.

Проте вся влада в президента.

— Це не так. Для реформ треба мати щонайменше 226 стабільних голосів у Верховній Раді. Сьогодні у глави держави їх немає. Захоче Янукович навести лад у газовій сфері, а в парламентській більшості є 25-30 депутатів, які наче з президентом, але насправді підконтрольні Дмитрові Фірташу. Вони не проголосують. Партія регіонів складається з груп і підгруп, орієнтованих на різних олігархів.

Чого чекати Україні 2015 року?

— Доти влада не робитиме непопулярних кроків. Завдання — втримати економіку. Можливо, ситуація погіршає, бо уряд перед виборами збільшуватиме соціальний популізм. Зростуть навантаження на бюджет, інфляція.

На виборах нічого радикального не відбудеться. Я не бачу реальних суперників Януковичу. Думаю, його переоберуть.

Що не так із опозиційними лідерами, що ви їх списуєте сьогодні?

— Вони, з одного боку, дріб'язкові, з іншого — нічим не відрізняються від інших. Виборці це зрозуміли.

Усі пам'ятають, якою була при владі команда "Батьківщини" — такою ж, як і теперішня. "Фронт змін" Яценюка — разовий проект, спрямований на отримання якихось дивідендів. Зараз ці люди і на центральному, і на місцевому рівнях активно перетворюються на "тушок". У партії Кличка відсутня ідеологія. Вона, переконаний, зникне після виборів.

"Свобода", певно, єдина сила, яка має ідеологічну основу. Але після проходження до парламенту заяви її керівництва та членів різняться. Думаю, у них немає чіткого розуміння майбутнього політсили. Через це "свободівці" втратять половину прихильників — тих, хто проголосував за них на знак протесту проти "Батьківщини", Яценюка та інших.

Які риси суспільства дають надію, що все зміниться на краще?

— Якщо така велика нація дожила до сьогоднішнього дня, отже, вона має внутрішні сили для самозбереження і розвитку.

1,2 кілограма ваги скинув Сергій Одарич після 1,5-годинного катання на велосипеді 23 червня цього року.

Син і донька вчаться в "Могилянці"

Сергій Одарич народився в місті Ніжин на Чернігівщині. Навчався у Києві в університеті ім. Шевченка на механіко-математичному факультеті. Відрахований з третього курсу за участь в акціях опозиційного Народного руху. У 1990-х — один із керівників цієї політсили.

Очолював Черкаський деревообробний комбінат. Мером Черкас його обирали 2006-го та 2010-го. 24 квітня цього року міськрада відправила Одарича у відставку. Рішення ініціювали депутати від Партії регіонів, підтримала "Батьківщина". Одарич оскаржує його в суді.

— Він — борець. Плавав на великі дистанції. Тому має характер людини, яка мусить досягати мети через "не можу", — говорить про Сергія Олеговича дружина 47-річна Анжела Августівна.

Мають сина 23-річного Андрія та доньку 21-річну Наталію, які навчаються в столичному університеті "Києво-Могилянська академія".

Любить читати, рибалити, фотографувати. Захоплюється водним туризмом — сплавом на байдарках.

×