"Мій друг Назар розлучився вдруге, — розповідає у листі львів'янин Ігор, 34 роки. — Його мати знайшла у віконній рамі дві голки. Думає, що причина його невдалих одружень у цьому. Торік він почав жити у цивільному шлюбі з нашою кумою Оленою. Жінка завагітніла. Хоче узаконити стосунки, але Назар створювати сім'ю боїться".

Листи коментує київський біо­енергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта фото Назара і Олени. Подружжя у чорних спортивних костюмах позує біля пам'ятника Дюку в Одесі.

— Назар боїться одружуватися, бо обпікся під час попередніх шлюбів. Перша дів­чина наклала на нього вінок безшлюбності. Не може простити, що пішов до іншої. Але закляття втратило силу. Стосунки з Оленою будуть міцними. До літа народить йому первістка. Навесні стануть чоловіком і дружиною.

"Живу на одну пенсію, — пише 72-річний Іван Іванович із Хмельницької області. — Не думав, що на старості матиму борги. Син узяв у кредит 3 тисячі, а віддати треба 48. Він толком не пам'ятає, для чого позичав гроші у кредитній спілці й на що їх витратив. Потім поїхав на пів року за кордон. А тепер до мене телефонують і вимагають погасити його борг".

Вкладає у конверт чорно-біле паспортне фото. Біоенергетик запалює свічку, водить долонею навколо знімка.

— Не терпіть погрози. Одразу звертайтеся в поліцію. Син змушений буде повернути ці борги, якою би високою не була пеня. Він бачив, під чим ставить підпис і які зобов'язання бере на себе. Потрібну для погашення боргу суму заробить за 2 місяці. Навіть не думайте брати кредит, щоб віддати його за сина. Тоді весь борг ляже на ваші плечі.

"Мала три сини, — починає лист Галина Михайлівна із Полтавської області. — Романа закатували у Донецьку. В нього залишилося шестеро дітей. Вова женився вдруге. Але у них із невісткою усе не ладиться. Машину купили, і та ламається. У Валентина хороша сім'я. Мають трьох дітей. Однак справи ідуть погано. Коли в них буде все, як треба? Ми з чоловіком живемо окремо. Помагаємо усім. Чоловік після смерті сина став священником. Був сильний снігопад, і дах церкви завалився. З ремонтом ніхто не хоче допомогти".

— Церкву відбудуєте зусиллями громади та української діаспори. Зверніться до наших заробітчан. Знайдеться багато охочих допомогти. Після смерті сина ви втратили інтерес до життя. Не картайте себе, що не вберегли Романа. Він віддав своє життя за Україну. Його діти багато чого досягнуть. Кожним із них будете пишатися. Володимир знайде високооплачувану роботу, змінить авто і забуде про ремонти. Валентин займатиметься улюбленою справою. Зараз вона не приносить великі гроші, але скоро все зміниться на краще. Рід діяльності йому змінювати не варто. Талант — це не те, що хочемо ми, а те, чого хочуть від нас.

"Ця містична історія сталася у нашій сім'ї влітку, — пише житомирянка Тамара Олексіївна, 59 років. — Донька загинула, а через пів року після похорону її бачили у центрі міста. Однокласник Каті не знав, що її більше нема в живих. Він їздив на заробітки. Каже, коли повернувся, Катя помахала йому рукою. Хлопець наступного дня прийшов до нас додому з тортом і квітами. Я знала, що між Катею та Славіком були романтичні стосунки після школи. Коли сказала, що її душа на небі, він мало не посивів".

— Душі покійних часто знаходяться поряд із живими родичами. Іноді намагаються з ними зв'язатися. Щоб донести якусь інформацію, шукають посередників. Те, що з'явилася своєму колишньому хлопцю і однокласнику — не випадково. Розгорніть шкільний альбом доньки. Знайдете щоденник, який вела школяркою. Цим хоче ще раз показати, як сильно вас любила. Пережити втрату важко. Змиритися — неможливо. Але донька бачить ваші страждання і понад усе хоче цьому зарадити. Її однокласник незабаром створить свою сім'ю. У нього народиться донька. Назве її Катериною, на честь першого кохання.

×