Марш уболівальників збірної України у Вільнюсі розпочався від Ратуші за півтори години до матчу проти Литви. На площі перед будівлею збираються фанати. В одному з прилеглих до майдану будинків у 1830–1831 роках жив Тарас Шевченко.

Уже на світанку в готелі знадвору можна було почути "Слава Україні!" Вдень увесь історичний центр міста був синьо-жовтий. Українські вболівальники вешталися вузькими вуличками від одного собору до іншого, їли цепеліни на літніх терасах і гасали на орендованих самокатах, які у Вільнюсі популярні.

Литовці підходили, тиснули руку й теж кричали "Слава Україні!" Марш фанатів, під час якого близько тисячі наших співали "Червону руту", знімали на телефони навіть із вікна каплички Острої брами – однієї з найбільших святинь Литви.

– Сьогодні й поліцейські добріші, – каже фанат вільнюського баскетбольного клубу "Летувос Рітас". – Зазвичай ходять між дерев, дивляться, щоб ніхто не пив спиртне. А сьогодні – ні. Ми розуміємо, що Україна воює і за нас. До речі, у березні ­2012-го я був на Донбасі на матчі нашого "Летувос Рітас" із баскетбольним клубом "Донецьк". Говорив із місцевими. Ніхто й не думав і слова не сказав, що хоче до Росії.

Під час гри 5-тисячний стадіон відсотків на 90 заповнений українцями. Їх уперше на виїзному матчі було більше, ніж місцевих. Проте із сектора литовців було добре чути пісню про Путіна, яку підхопив весь стадіон.

Українці виграли 3:0

×